Ср

  Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах

1.  Класифікація вантажів за масою одного місця

та небезпечністю. Правила перевезення

та складування вантажів

Механізація вантажно-розвантажувальних робіт є одним з найважли-

віших завдань охорони праці. Про це свідчить аналіз виробничого трав-

матизму, пов’язаний з цим видом робіт, а саме – найбільш високий рівень

він має там, де такі роботи виконуються вручну.

Безпека при роботі транспортного агрегату значною мірою залежить

від виду, маси та інших властивостей (характеристик) вантажів.

За масою вантажі поділяються на три категорії: І – маса одного місця

до 80 кг; ІІ – від 81 до 500 кг; ІІІ – понад 500 кг.

За ступенем небезпеки усі вантажі поділяються на 7 груп:

1) вантажі малонебезпечні (предмети широкого вжитку);

2) горючі речовини (бензин, газ тощо);

3) пилоподібні і гарячі вантажі (цемент, бітум, асфальт);

4) обпікаючі речовини (кислоти, луги і ін.);

5) балони із зрідженим і стисненим газом;

6) вантажі, небезпечні за розмірами (габаритами);

7) вантажі особливо небезпечні (вибухові та отруйні) речовини.

Кожна із зазначених груп вантажів вимагає особливих заходів при їх

перевезенні і складуванні.  Небезпечні вантажі повинні мати визначені

знаки небезпеки.

Вантажі 1-ї групи розміщують в кузовах автомобілів у різній тарі або

без неї. Якщо вантажі вкладають вище бортів, їх закріплюють, але висота

не повинна перевищувати 3,8 м. Вантажі вагою одного місця більше 80 кг

(бочки, рулони, барабани) завантажують за допомогою засобів механіза-

ції.

Вантажі 2-ї групи завантажують і розвантажують лише механізовано.

Посудини повинні бути герметичні і розміщуватись пробками вверх,  а

при зливанні рідини тару заземляють.

Вантажі 3-ї групи також завантажують і розвантажують механізова-

но. Їх розміщують на рівні бортів, а пилоподібні накривають брезентом.

Гарячі вантажі заборонено перевозити в автомобілях з дерев’яним кузо-

вом.

Вантажі 4-ї групи переносять і розміщують у кузові    2  робітники.

Категорично заборонено переносити такі вантажі на спині, плечах і

попереду себе. Бочки, барабани і ящики з їдкими речовинами необхідно

перевозити спеціальним транспортом.

Вантажі 5-ї групи розміщують у металевих і дерев’яних контейнерах.

Балони можна встановлювати вертикально або горизонтально. При горизон-

тальному розміщенні вентилі балонів спрямовують у бік дороги і на них на-

гвинчують захисні ковпаки. При безконтейнерному перевезенні на балон на-

дівають гумові кільця або прокладки.  Одночасно перевозити балони з

киснем і з ацетиленом (навіть порожні) не допускається.

Вантажі 6-ї групи перевозять лише в кузовах автомобілів. Якщо дов-

жина вантажу перевищує кузов на 2 м, то для перевезення таких вантажів

використовують автомобілі з причепами-розпусками або напівпричепа-

ми.

Вантажі 7-ї групи навантажують у спеціальні транспортні засоби

працівники, що прийшли спеціальне навчання й інструктажі та забезпе-

чені засобами індивідуального захисту.

При організації вантажно-розвантажувальних робіт значну роль при-

діляють розмірам робочих майданчиків, ширині під’їзних шляхів при од-

но- і двобічному русі, їх покриттю і технічному стану.

Майданчики для проведення вантажно-розвантажувальних робіт по-

винні мати рівне та тверде покриття з ухилом не більше ніж 5 градусів також

відповідне освітлення.  У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт необхідно встановити знаки безпеки  (ГОСТ12.4.026-76).

Заходи технічної безпеки передбачають також дотримання встанов-

лених правил складування вантажів. Так, кошики з бутлями агресивних

речовин розміщують у складах лише в один ряд. Вантажі у стандартній

тарі, як правило, складають у штабелі. Ширина штабелю не повинна бути

меншою ніж його висота. Між рядками штабелів мають бути проходи

шириною не менше ніж 1,25 м та проїзди, ширина яких забезпечує про-

ходження транспортних засобів.  Здійснюють,  як правило,  вантажно-

розвантажувальних робіт засобами механізації. Між складськими примі-

щеннями повинні бути забезпечені протипожежні розриви(САНиП2.01.02-85)

2.  Основні причини нещасних випадків при виконанні

вантажно-розвантажувальних робіт

Основними причинами нещасних випадків при виконанні вантажно-

розвантажувальних робіт є:

а) невідповідність місця та умов роботи нормативним актам;

б) перенесення вантажів у неміцній та пошкодженій тарі, а також у

жорсткій тарі без захисних рукавиць;

в) порушення правил складування вантажів;

г) падіння вантажу внаслідок зіскакування каната чи ланцюга та за-

клинювання їх при застосуванні засобів механізації; 

д)  поломка та спрацювання шестерень,  храповиків,  гвинтів та інших

деталей в домкратах та лебідках, що призводить до падіння вантажу;

е) неправильна організація робіт і відсутність належного контролю за

роботою підіймально-транспортних механізмів та машин;

ж) відсутність або несправність запобіжних пристроїв, незадовільна

робота гальмівних пристроїв;

з) зачеплення вантажем при його підійманні, переміщенні чи опус-

канні людей, устаткування, споруд, ліній електропередач;

є) порушення вимог електробезпеки при роботі з механізмом, при-

значеним для підіймання та переміщення вантажів і оснащеним електро-

приводами;

і) недостатня міцність канатів та ланцюгів, їх надмірна спрацьованість;

к) неправильне стропування вантажів тощо.

3.  Безпека вантажно - підіймального обладнання

До вантажопідіймального обладнання належать вантажопідіймальні

пристрої та механізми  (блоки,  домкрати,  лебідки),  вантажопідіймальні

крани (баштові, мостові, крани на гусеничному та пневматичному ходу,

кран-балки, тельфери), ліфти та підіймачі.

Вантажопідіймальні механізми належать до об’єктів підвищеної не-

безпеки, тому до них висуваються сурові вимоги згідно з Правилами бу-

дови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів. Найбільш не-

безпечними елементами вантажопідіймального обладнання є їх несучі

органи – канати, стропи, гаки, які в процесі роботи зазнають найбільшого

зносу. Тому за їх станом необхідно здійснювати контроль. Надійне фік-

сування каната чи ланцюга забезпечується запобіжними пристроями на

гаках (запобіжними скобами), на блоках (розпірними штифтами, храпо-

вим механізмом).  Вони запобігають падінню вантажів.  У гідравлічних

домкратах для цього передбачено зворотний клапан.

Усі вантажопідіймальні крани й окремі пристрої реєструються в ор-

ганах державного нагляду або на підприємствах. В органах державного

нагляду реєструються баштові,  автомобільні,  козлові,  гусеничні крани,

крани на пневмоходу, мостові крани, якими керують із кабін. Не реєст-

руються в державних органах крани мостового типу і пересувні крани ва-

нтажопідйомністю до 10 т включно, якими керують з підлоги, стрілові,

баштові крани вантажопідйомністю до 1 т.

4.  Технічний огляд вантажопідіймальних машин

Вантажопідіймальні машини обов’язково повинні проходити техніч-

ний огляд – повний або частковий.

Повний огляд проходять заново встановлені крани, а також вантажо-

захватні пристрої, зняті з крана, не рідше одного разу на три роки.

Частковий огляд проводиться не менше одного разу на рік.

Позачерговий огляд буває тільки повним. Його проводять після мон-

тажу крана на новому місці, після ремонту, але після заміни гака прово-

диться лише статичне випробування.

Повний технічний огляд включає огляд, статичне і динамічне випро-

бування.  При статичному випробуванні вантаж повинен перевищувати

на 25% номінальну вантажопідйомність крана в положенні найбільшого

прогину (по середині кран-балки). Вантаж підіймають на 2-3 м від підло-

ги і утримують у такому положенні 10 хв. При цьому звертають увагу на

прогин і залишкові деформації. При динамічному випробуванні перевіря-

ють дію механізмів і гальм крана за допомогою вантажу, вага якого на

10%  вища за номінальну. Після закінчення випробувань необхідні дані

заносять у паспорт, де також зазначають дату чергового випробування.

При частковому огляді випробування не проводиться. При огляді пе-

ревіряють: стан крану і його механізмів (блоків, сталевих канатів, строп

та їх кріплення); надійність встановлення крану, стан колії та її заземлен-

ня, відповідність маси противаги та балансу величинам, вказаним у пас-

порті крану; роботу електрообладнання, приладів та пристроїв безпеки,

апаратів керування, сигналізації тощо.

Вантажопідіймальне устаткування не допускається до роботи у ви-

падку, якщо:

-  закінчився термін огляду;

-  маються неполадки у механізмах підйому, приладах безпеки та ін.;

-  гаки, троси, мають недопустиму спрацьованість;

-  несправні контрольно-вимірювальні прилади або закінчились тер-

міни їх перевірки.

У процесі експлуатації крана знімні вантажозахватні пристрої підда-

ють періодичному огляду в такі строки: траверси оглядають через кожні

6 місяців;  стропи  (за винятком тих, що рідко застосовують) –  через 10

днів. Результати огляду записують у відповідний журнал.

Суб’єктивні технічні засоби безпеки

В умовах виробництва безпека виконуваних робіт суттєво залежить

від своєчасного попередження працюючих про можливі небезпеки. З ці-

єю метою широко застосовують сигналізацію, сигнальні кольори, знаки

та плакати безпеки, які відіграють роль носія відповідної інформації у за-

кодованому вигляді.

Сигналізація про небезпеку застосовується у колективних засобах

захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів для попередження пра-

цюючих про пуск і зупинку устаткування,  порушення технологічного

процесу, аварійну ситуацію, пожежну небезпеку тощо. За принципом дії

сигналізація може бути звуковою, світловою, мануальною і т.п. З метою

сигналізації про небезпеку можуть використовуватися спеціальні прилади

та пристрої. 

Сигнальні пристрої контролюють температуру рідин, тиск рідин і га-

зів, швидкість руху рухомих елементів, вміст у повітрі шкідливих речо-

вин,  рівень шум,  вібрацію,  інтенсивність шкідливого випромінювання,

інформують про несанкціонований доступ, вторгнення на об’єкти тощо.

За своїми функціональними ознаками розрізняють такі сигнальні

пристрої: 

-  аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму в ро-

боті);

-  інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що ви-

значають безпеку);

-  попереджувальні  (попереджують про необхідність дотримання

вимог безпеки).

Вченими м. Запоріжжя в березні 2006 р. запропоновано систему сиг-

налізації, яка дає чітке уявлення про забруднення міста викидами проми-

слових підприємств з урахуванням часу, простору та конкретного забру-

днювача.

Кольорами безпеки відповідно до держстандарту є червоний, жовтий, синій та зелений .

Червоний колір застосовують для позначення небезпеки, протипоже-

жних засобів,  сигнальних лампочок, заборонних знаків безпеки,  облад-

нання та приладів, де може виникнути небезпечна ситуація, тощо.

Жовтий колір означає попередження, можливу небезпеку. Його за-

стосовують для фарбування попереджувальних знаків безпеки, елементів

будівельних конструкцій,  виробничого обладнання,  що можуть бути

джерелами небезпеки, країв огороджувальних пристроїв, захисних огоро-

джень, що встановлюються біля небезпечних зон (ями, котловани, тран-

шеї) тощо.

Жовті і чорні смуги, що чергуються, застосовують для позначення

низьких елементів внутрішньоцехового транспорту, кабін, бамперів, еле-

ктрокарів, підіймально-транспортного обладнання.

Синій колір означає вказівку, інформацію. Його застосовують для зо-

бов’язуючих і вказівних знаків безпеки.

Зелений колір застосовують для ламп, що сигналізують про нормаль-

ну роботу машин, позначення евакуаційних виходів «Виходити тут».

Знаки безпеки праці. Відповідно до держстандарту прийнято чотири

групи знаків безпеки праці (ГОСТ 12.4.026-76):

1) знаки, що забороняють, – мають форму кола, по периметру якого

нанесено широку червону смугу, а біле поле з нанесеним чорною фарбою

відповідним символом перекреслюється червоною смугою такої ж шири-

ни. Вони призначені для заборони певних дій у визначених місцях або

приміщеннях (заборона палити, гасити водою і т.п.);

2) попереджуючі знаки мають форму трикутника, по периметру яко-

го  нанесено чорну смугу, а на жовтому полі знака розміщені відповідні

попереджуючі символи. Вони призначені для попередження працівників

про можливу небезпеку (радіаційне випромінювання, електричний струм

і ін.);

3) зобов’язуючі знаки мають форму кола, по периметру якого нанесе-

на тонка біла смуга, а на синьому полі білою фарбою –  відповідні зо-

бов’язуючі символи.  Вони приписують дозвіл на певні дії працівників

лише у разі виконання конкретних вимог з охорони праці (використання

ІЗЗ тощо), вимоги пожежної безпеки та ін.;

4) вказівні знаки мають прямокутну форму, вони синього кольору з бі-

лим полем посередині знака з нанесеними відповідними символами на полі.

Вказівний знак  «Входити тут»  має форму квадрата зеленого кольору,  на

якому білою фарбою нанесений відповідний символ. Символи на вказівних

знаках, що належать до пожежної безпеки, мають червоний колір.

Знаки безпеки, встановлені на воротах при в’їзді на об’єкт, діють на

території всього підприємства, а якщо такі знаки встановлені на дверях

або стіні при вході в приміщення – то лише для цього приміщення.

Дорожні знаки покращують безпеку учасників дорожнього руху і є

для них обов’язковими. Є знаки, що знижують ступінь небезпечності не

тільки для учасників дорожнього руху, але і для людей, які перебувають

поруч. Наприклад, такі знаки як «Рух транспортних засобів, що перево-

зять небезпечні вантажі, заборонено»,  «Рух транспортних засобів,  що

перевозять вибухівку,  заборонений» і т.д. 

Знаки безпеки повинні контрастно виділятися на тлі навколишнього

середовища і перебувати в полі зору людей у призначених місцях.

Широко використовуються пояснювальні написи, що додатково ін-

формують про можливу небезпеку. У пояснювальному написі забороне-

ного знака завжди є слово «Заборонено», наприклад: «Заборонено пали-

ти».  Пояснювальні написи нерідко починають також словом  «Стій»,

наприклад: «Стій. Заборонена зона».

Знаки небезпечних зон попереджують, наприклад, про розташування

зон обвалів, сховищ, зон дії отруйних чи шкідливих речовин. У попере-

джувальних знаках може бути пояснювальний напис, наприклад: «Небез-

печна зона. Тихий хід».

Знаки загрози поранення попереджують про небезпеку, пов’язану з

гострими предметами, виступом арматури тощо. Основне слово – «Обе-

режно». Наприклад: «Обережно. Гострі предмети».

Знаки загрози від руху попереджують про небезпеку, пов’язану з ру-

хом транспорту,  будівельних машин і т.д.,  наприклад:  «Бережись.  Рух

транспорту», «Бережись. Поворот стріли».

На вказівних знаках можуть бути такі пояснювальні слова: «Вихід»,

«Вхід» тощо.