Л10

 ЛЕКЦІЯ10 Вплив шуму, ультра- та інфразвуку на організм людини

1.  Шум, його характеристика, види шуму 

Людина завжди жила в оточенні звуків і шуму. Звуком називаються

такі механічні коливання зовнішнього середовища,  які сприймаються

слуховим аналізатором людини (від 16 до 20 000 Гц/с). Коливання біль-

шої частоти називають ультразвуком, меншої – інфразвуком. Шум – це

набір звуків різної інтенсивності і частоти, що знаходяться в хаотичному,

безладному поєднанні.

Швидкість поширення звукових хвиль при нормальному атмосфер-

ному тиску і температурі 20С складає: у повітрі – 344 м/с; у воді – 1500

м/с; в тканинах тіла людини – 1500-1600 м/с.

У вільному просторі звукові хвилі поширюються від джерела звуку в

усіх напрямках з однаковою швидкістю, натомість у замкнутому просторі

(приміщеннях) вони багаторазово відбиваються від огороджувальних по-

верхонь, якими є стіни, стеля, підлога, при цьому рівень звуку згідно з за-

конами фізики може змінюватись.

Зростання рівнів виробничих шумів, котрі суттєво перевищують нор-

мативні значення, шкідливо впливає на людський організм, знижує продук-

тивність праці і стає фактором ризику і виробничого травматизму.

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2).

Орган слуху людини здатен сприймати тиск, створюваний звуком, в ирокому діапазоні частот – від порогу чутливості (Ро= 2∙10-5 Па) до порогу больових відчуттів (Рб = 2∙10²Па) при стандартній частоті 1000 Гц.

Пороговим значенням, виражених в Па, відповідають певні значення си-

ли звуку (поріг чутливості Іо = 10-12 Вт/м2, поріг больового відчуття Іб = 10²Вт/м2).

На практиці для характеристики шуму прийнято вимірювати його ін-

тенсивність і звуковий тиск не в абсолютних фізичних величинах, а лога-

рифмами відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відпо-

відає порогові чутливості стандартного тону частотою 1000  Гц.  Ці

логарифми називають рівнями інтенсивності звукового тиску і виража-

ють у белах  (Б). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти

зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використан-

ня зручнішою є одиниця в 10 разів менша – децибел (дБ).

Рівень інтенсивності різних звуків на віддалі 1 м становить удБ: ше-

піт – 10-20; голосна мова – 60-70; шум на вулиці – 70-80; шум потягу –

110; шум реактивного двигуна – 130-140.

За походженням розрізняють такі види шуму:

-  аеродинамічний, виникає при русі повітря, газів;

-  механічний, виникає під час тертя, ударів, коливань окремих дета-

лей, обладнання загалом;

-  гідравлічний, виникає при русі води та інших рідин.

За часом дії шум може бути постійним і непостійним,  а останній,  у

свою чергу, поділяється на коливний, переривчастий та імпульсивний. При

постійному шумі рівень звуку змінюється за 8-годинний робочий день не

більше ніж на 5 дБ. Для непостійного шуму характерна зміна рівня звуку

протягом робочого дня: для мінливого (безперервно коливається у часі) –

більш ніж 5дБ; переривчастого (змінюється ступінчасто з інтервалами 1 сек.

і більше) – 5 дБ і більше, імпульсного (один або кілька звукових сигналів,

кожен з яких довжиною менше 1 сек.) – не менше 7 дБ.

Якщо максимум рівня звукового тиску спостерігається в інтервалі

частот до 300 Гц, то такий шум називається низькочастотним, якщо в діа-

пазоні 300-800 Гц – середньочастотним, а при частоті понад 800 Гц – ви-

сокочастотним.

2. Вплив шуму на організм людини. Нормування шуму

Шум справляє шкідливу фізіологічну дію на людський організм, зу-

мовлює професійні захворювання. Шкідлива дія шуму на людину виявля-

ється через пошкодження слухового апарату (140  дБ),  травми нервової

системи (150 дБ).

У людини, яка перебуває протягом 6-8 годин під дією шуму інтенси-

вністю 90 дБ, наступає помірне зниження слуху, яке проходить через го-

дину після припинення його дії.

Шум, що перевищує 120 дБ, дуже швидко викликає у людини втому,

головний біль, порушує серцевий ритм, змінює кров’яний тиск, погіршує

роботу органів дихання, негативно впливає на психіку. Чим вищий рівень

шуму,  тим згубніше він діє на людину. При великій інтенсивності шум

викликає вібрацію в кістках черепа і зубах, в м’яких тканинах носа і гор-

тані.

Шум з інтенсивністю 160 дБ викликає смерть тварин протягом кількох хви-

лин, 180 дБ – втомуметалу, 190 дБ – вириває заклепки з конструкцій.

Тривалий та інтенсивний шум негативно відбивається на здоров’ї людини,

її працездатності. Тривала дія шуму викликає загальну втому, може поступово

призвести до втрати слуху і до глухоти. Під втратою слуху розуміють збіль-

шення порогу чутливості на визначеній частоті, т.т. незворотне(стійке) зни-

ження гостроти слуху від дії шуму. Для визначення втрати слуху проводять

дослідження на 8-ми, на 4-х і на 2-х частотах. Оцінка результатів проводиться

за середнім арифметичним значенням величини втрати слуху окремо для правого(о) і лівого(х) вуха на мовних частотах 500, 1000, 2000 Гц: 

О = О500 + О1000 + О2000 / 3, дБ   Х = Х500 + Х1000 + Х2000 / 3, дБ

Якщо втрата слуху на мовних частотах складає 10-20 дБ, то це легке зни-

ження слуху (1 ступінь); 21-30 дБ – помірне зниження слуху(2 ступінь); 31 дБ і

більше – значне зниження слуху (3 ступінь).

При систематичній дії сильних шумів і при недостатньому часі на відпо-

чинок, коли під час відпочинку не встигає повністю відновитись слухова сен-

сорна система, наступає стійке зниження слуху. При цьому послаблюється

увага і гальмуються психофізіологічні реакції. За цих причин шум сприяє ви-

никненню нещасних випадків.

Шум посилює дію шкідливих професіональних факторів: на 10-15% під-

вищує загальну захворюваність, понижує продуктивність праці. Для бережен-

ня продуктивності праці людина повинна затрачувати на 10-20% більше фізи-

чних і нервових зусиль.

В одному зі звітів ВООЗ зазначено, що втрата слуху посідає перше

місце з усіх професійних захворювань за загальною сумою матеріальних

допомог і компенсації з непрацездатності.

Водночас, шум може впливати на людину і позитивно, наприклад, ше-

лест листя дерев, приємна музика тощо. Шум відіграє велику роль в акус-

тиці, радіотехніці, радіоастрономії, діагностиці. Абсолютна тиша теж нега-

тивно відбивається на здоров’ї, почуттях і працездатності людини.

При виконанні визначених завдань рівень шуму не повинен перевищувати:

-  40 дБА – роботи, пов’язані з розробкою концепцій, викладацька, творча діяльність;

-  50 дБА – розумова праця, керування виробництвом;

-  55 дБА– висококваліфікована робота у приміщенні;

-  65  дБА –  розумова робота за індивідуальним планом,  машинна

графіка.

Для забезпечення оптимальних умов праці та відпочинку людей для міст

нормується шум транспорту, що не повинен перевищувати: для легкових автомобілів – 77 дБА, вантажних автомобілів – 79-84 дБА, автобусів – 83 дБА.

Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за грани-

чним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА. Перший метод норму-

вання є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску нормуються в

октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) – діапазон частот, у

якому верхня гранична частота вдвічі більша за нижню граничну частоту. Ок-

тава характеризується середньо геометричним значенням частоти. Частотний

діапазон чутності органа слуху людини розподілений на дев’ять октав із сере-

дньо геометричними частотами від 31,5 до 8000 Гц. Сукупність гранично до-

пустимих рівнів звукового тиску в дев’яти  октавних смугах часто і є гранич-

ним спектром шуму. Кожний із граничних спектрів має свій індекс, який

вказує на допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі при певній базовій частоті, наприклад, ГС 86, де 86 – допустимий рівень звукового тиску на

робочих місцях проектно-конструкторських бюро в октавній смузі з середньо-

геометричним значенням базової частоти 31,5 Гц. Зі зростанням частоти допустимі рівні зменшуються (на тому ж робочому місці при середньо геометричному значенні базової частоти 2000 Гц рівень звукового тиску повинен становити 42 дБ).

Нормування шуму за рівнем звуку в дБА здійснюється за шкалою А шу-

моміра, що імітує чутливість сенсорної слухової системи до шуму різної гуч-

ності. Цей метод використовується для орієнтованої оцінки постійного та не-

постійного шуму при відсутності інформації про спектр шуму.

Максимальний рівень шуму, що коливається в часі та переривається, не

повинен перевищувати 110 дБА. Максимальний рівень для імпульсного шуму

не повинен перевищувати 125 дБА.

Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях визначаються ДСН

3.3.6-037-99, ГОСТ 12.003-83, ССБТ „Шум. Общие требования безопасности”.

Допустимі рівні шуму залежать від важкості та напруженості роботи. На-

приклад, при дуже напруженій легкій роботі чи роботі середньої важкості рі-

вень шуму неповинен перевищувати 50 дБА, а при цих же роботах малої на-

пруженості – 80 дБА.

Максимальна величина інтенсивності шуму в жилих приміщеннях,

яка не впливає на організм людини, становить 30 дБА в нічний час і 35

дБА – протягом дня(СНиП 2-12-77).

3. Заходи та засоби захисту від шуму

Допустимі рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях,

у виробничих приміщеннях і на території підприємства регламентуються

ДСН 3.3.6.077-99. Максимальний рівень шуму, що коливається в часі та

переривається, не повинен перевищувати 110 дБ, а максимальний рівень

для інтенсивного шуму не повинен перевищувати 125 дБ.

Відповідно до нормативних актів захист працівників від шуму може

здійснюватись як колективними засобами, так і індивідуальними. Колек-

тивні засоби (рис. 6) спрямовані на зниження шуму в джерелах його ви-

никнення та на шляху поширення. Вони поділяються на: 

-  архітектурно-планувальні,  які ґрунтуються на впровадженні

акустичних розробок при плануванні будівель, раціональному розміщенні

обладнання і робочих місць, а також зон і режимів руху транспортних за-

собів і вантажопотоків;

-  організаційно-технічні – це застосування сучасного технологіч-

ного устаткування з низькими рівнями шуму, впровадження дистанційно-

го керування машинами з підвищеними рівнями шуму і дистанційного

контролю, заміна ударної взаємодії деталей машин безударними, дотри-

мання режимів праці й відпочинку тощо;

-  акустичні: звукоізоляції (ізоляція джерела шуму або приміщення

від шуму, котрий проникає ззовні). Звукоізоляція досягається створенням

герметичної перешкоди на шляху поширення повітряного шуму у вигляді

стін, кабін, кожухів, екранів, глушників, акустичної обробки приміщень з

використанням звукопоглинальних пористих матеріалів.

Засоби колективного захисту від шуму поділяють на:

Архітектурно-планувальні ,акустичні , організаційно-технічні.

Індивідуальний захист працюючих від дії надмірного шуму здійсню-

ється за допомогою зовнішніх і внутрішніх антифонів, протишумних касок,

навушників, м’яких шоломів, які знижують рівень звукового тиску на 40-

50 дБ. Простими із внутрішніх протишумних засобів є вата, марля і т.п., вста-

влені у зовнішній слуховий прохід. Вата знижує шум до 3-14 дБ, вата з воском

– до 30 дБ при частотах в межах від 100 до 6000 Гц.

Антифони забезпечують зниження шуму до 30 дБ при частоті 50 Гц і до

40 дБ при частоті 2000 Гц. На данний час розроблені антифони з вибірковою

здатністю пропускати звуки інших частот, а також навушники протишумні

ПШ -00, каска протишумна ВЦНИИОТ-2. вони є дуже ефективними засобами

при високочастотних шумах. Слід пам’ятати, що при рівні шуму більше 120

дБ, навушники і вкладиши мало ефективні.

Особи, що приймаються на роботу, яка пов’язана з дією шуму, пови-

нні проходити медичний огляд.

У виробничих умовах нерідко виникає небезпека комбінованого

впливу високочастотних та низькочастотних звуків,  що призводять до

порушення стану здоров’я людини.

4. Ультразвук та його нормування

Ультразвук має частоту коливань більше 20 000 Гц. Він швидко зга-

сає, а його механічна енергія трансформується в теплову. Ультразвук ма-

лої інтенсивності сприяє нагріванню тіла людини і широко використову-

ється медициною. Дещо більша його інтенсивність може призвести до

парезів і паралічів, а велика інтенсивність – спричинити смерть.

Дія звуків низькочастотних ультразвукових установок )  призводить до змін функцій центральної нервової системи, серцево-судинної й ендокринної систем, слухового і вестибулярного аналізаторів. В операторів на ультразвукових установках спостерігається астенія, судинна гіпотонія, знижена електрична активність серця, мозку таскелетних м’язів.

Високочастотний ультразвук , не пошкоджуючи барабанної перетинки і середнього вуха,  руйнує кортієв орган,  глибокіструктури органів і тканин людини,  викликає порушення капілярного кровотоку, знижує відчуття болю.

Професійні захворювання зареєстровані лише при контактній передачі ультразвуку на руки – вегетосенсорна і сенсомоторна поліневропатія

рук. При цьому небезпечна дія ультразвуку полягає в тому, що на руки і

тіло працівника, при дотику до рідких і твердих середовищ діють коли-

вання високої інтенсивності, створені в цих середовищах при роботі уль-

тразвукових машин. Така дія викликає нагрівання тіла і призводить до

змін у тканинах організму людини.

Допустимі величини повітряного ультразвуку не повинні перевищу-

вати за звуковим тиском в 1/3 октавних смугах з середньогеометричними

частотами від 12500 до 100000 Гц відповідно від 80 до 110 дБ.

Для контактного ультразвуку параметром, що нормується, є віброш-

видкість або інтенсивність.

Для захисту від ультразвуку, який передається через повітря, викори-

стовують захисні екрани, звукоізольовані кабіни, звукоізоляційні кожухи.

А для виключення впливу контактного ультразвуку роботи з коливними

рідинами середовища необхідно проводити при виключеному джерелі

ультразвуку. В іншому випадку використовують спеціальні інструменти,

що мають ручки з еластичним покриттям, яке поглинає ультразвук. Для

індивідуального захисту від повітряного ультразвуку використовують

протишумні навушники, а від контактного двошарові рукавички із зовні-

шнім еластичним, наприклад, гумовим шаром. 

5. Інфразвук та його нормування

Інфразвук – область акустичних коливань з частотою нижче 16-20

Гц. В умовах виробництва інфразвук, як правило, сполучається з низько-

частотним шумом або з низькочастотною вібрацією.

При дії інфразвуку на організм людини на рівні 110-150 дБ можуть

мати місце неприємні суб’єктивні відчуття, порушення функцій нервової,

серцево-судинної і дихальної систем, вестибулярного аналізатора; може

з’явитись відчуття страху, сонливість тощо. Специфічна для дії інфразву-

ку реакція –  порушення рівноваги.  При дії інфразвуку на рівні 105  дБ

спостерігаються психофізіологічні реакції підвищеної тривоги і невпев-

неності, емоційної нестійкості.

Безпека інфразвуку залежить не лише від рівня звукового тиску, але і

від його діапазону частот. Найбільш небезпечною є частота інфразвуко-

вих коливань близько 7 Гц, оскільки вона співпадає з альфа ритмом біо-

струмів мозку і може викликати резонансні явища.

Гігієнічна регламентація інфразвуку проводиться згідно з санітарни-

ми нормами. На робочих місцях рівні інфразвуку не повинні перевищува-

ти 105 дБ (октавні смуги від 2 до 16 Гц). Так як загальноприйняті методи

боротьби з шумом, засновані на звукоізоляції та звукопоглинанні, є мало-

ефективні щодо інфразвуку, оскільки інфразвук має значно вищу проник-

ливість, тому необхідно домагатись усунення або зниження його рівня в

джерелі, що його генерує.