Л6

ЛЕКЦІЯ6Економічні методи управління охороною праці

1. Фінансування охорони праці 

Чинним законодавством передбачено, що фінансування охорони праці

здійснюється роботодавцем,  але фінансування профілактичних заходів з

охорони праці,  виконання загальнодержавної,  галузевих та регіональних

програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним

захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування,

визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які

використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не

менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету,  витрати на

охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і ста-

новлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Серед стимулюючих заходів, передбачених Законом, слід відзначити:

-  визначення можливості запровадження пільгового оподаткування

цільових витрат на заходи щодо охорони праці;

-  започаткування принципів диференціації внесків на державне со-

ціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профза-

хворювань із застосуванням заохочувальних тарифів для підприємств з

належною організацією роботи і високим рівнем охорони праці (і навпаки

– збільшення тарифів для підприємств з незадовільним станом умов і

безпеки праці);

-  заходи індивідуального заохочення працівників за активну роботу

та ініціативу у вирішені проблем охорони праці (повинні відображатися у

колективному договорі і включати підвищення розміру заробітної плати,

призначення премії, в тому числі запровадження спеціальних премій за

досягнення в галузі безпеки праці, разових за конкретно виконану роботу,

винахідництво і раціоналізаторські пропозиції; різні види морального за-

охочення).

Кошти фонду охорони праці підприємства використовуються лише на ви-

конання комплексних заходів, забезпечуючи досягнення встановлених норма

тивів з охорони праці, узгоджених з місцевими органами ержпромгірнагляду,

а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Ці кошти повинні витрачатись на ремонтні й інші роботи, пов’язані з під-

тримкою основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки; за

соби колективного та індивідуального захисту працюючих)  в належному тех-

нічному стані,  на придбання спецодягу,  молока,  мийних засобів;  надання

передбачених пільг і компенсацій працюючим, упорядкованість та озелененнятериторії, а також на природоохоронні заходи.

Витрачати кошти, передбачені на заходи по охороні праці, на інші цілі за-

бороняється (ст. 162 КЗпП).

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної

чи фізичної особи,  яка відповідно до законодавства використовує найману

працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що

затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Застосування матеріальних і моральних стимулів охоронипраці

У підвищенні організаційного рівня роботи з охорони праці,  мобілізації

колективів і керівників виробничих підрозділів на своєчасне та якісне вико-

нання заходів, передбачених планами робіт, важливе значення має матеріальне і моральне стимулювання.

Стимулювання діяльності з охорони праці направлене на підвищення за-

цікавленості працівників у забезпеченості здорових і безпечних умов праці.

Стимулювання передбачає як матеріальні і моральні заохочення, так і стягнен

ня за невиконання покладених на конкретну особу обов’язків відносно безпеки праці або порушень вимог щодо охорони праці. До числа заохочувальних заходів належать премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво і раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо.

Згідно Закону України “Про охорону праці” до працівників можуть засто-

совуватись будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні

заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види за-

охочень визначаються колективним договором, угодою.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати заходів

щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій,  досягнень науки і техніки засобів механізації та автоматизації виробництва,  вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях,  зниження інтенсивності шуму,  вібрації,  випромінювання і таким чином ефективно профілактувати травмованість,  професійну захворюваність та аварійність на виробництві.

На випадок незабезпечення вимог щодо охорони праці роботодавець

сплачує страховий тариф у збільшеному розмірі на соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань. І, навпаки, при належному стані охорони праці страховий тариф зменшується.

На кожному підприємстві,  організації,  установі повинні функціонувати

системи матеріального заохочення трудових колективів за роботу без травм.

Матеріальне заохочення за підвищення рівня охорони праці здійснюється у

формі премій,  підвищення надбавок за високу професійну майстерність,  під-

вищення розряду (для робочих), підвищення окладу (для посадових осіб і спе

ціалістів), а також нагородження подарунками, виділенням пільгових путівок в санаторії, дома відпочинку і т.п.

Матеріальні санкції за недотримання норм і вимог охорони праці здійс-

нюється шляхом часткового або повного позбавлення надбавок,  переведення на нижче оплачувану роботу і ін.

Моральне заохочення працівників за досягнення в забезпеченні охорони

праці здійснюється шляхом нагородження почесними грамотами, занесення на дошку пошани, присвоєння почесних звань тощо.

Розроблення системи стимулювання охорони праці,  аналіз та оцінка її

ефективності здійснює служба охорони праці при участі представників проф-

спілки, служби оплати праці та інших служб підприємства, організації, устано-ви.

Система стимулювання покращення умов і безпеки праці на виробництві

орієнтується на наступні показники:

- зниження рівня виробничого травматизму;

- зниження рівня професійних захворювань;

- зниження кількості аварій;

- зниження кількості порушень норм і вимог з охорони праці;

- зниження кількості штрафів і виплат через них;

- своєчасність виконання програм і планів, зобов’язань з охорони праці в

колективному договорі; інші показники.

За порушення нормативних актів з охорони праці,  невиконання розпоря-

джень посадових осіб державного нагляду з питань технічної безпеки,  гігієни

праці і виробничого середовища підприємства,  організації,  установи можуть

притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штра

фів.

3.  Відшкодування підприємствам і громадянам збитків,
завданих порушенням вимог щодо охорони праці

Згідно ст. 9  Закону України  „Про охорону праці”  відшкодування

шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або

у разі смерті працівника, здійснюється фондом соціального страхування

від нещасних випадків відповідно до Закону України  „Про загально-

обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра-

цездатності”.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпі-

лим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного  чи

трудового договору.

Розміри відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, встановлені

відповідними нормативними актами.

Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено

стійку втрату працездатності, ця допомога має бути не менше суми, ви-

значеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен

відсоток втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен

складати суму,  не меншу п’ятирічного заробітку працівника на його

сім’ю (для працівників ОВС, прокуратури і слідчих – десятирічного заро-

бітку), крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця по-

терпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпі-

лим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової до-

помоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим коле-

ктивом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства,

але не більше як на п’ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого

встановлюється комісією.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним

випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається

місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відно-

влення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалі-

дами.  У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи

власник зобов’язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій

його перепідготовку і працевлаштування,  встановити пільгові умови та

режим роботи.

Якщо власник не має можливості працевлаштування на своєму під-

приємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалі-

дами, він зобов’язаний відрахувати цільовим призначенням до Державно-

го фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної

заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких

осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою за-

йнятості населення.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на

виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу ро-

боти для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідли-

вими умовами, який дає право на пенсії на пільгових умовах й у пільго-

вих розмірах.

4.  Відшкодування громадянам моральної шкоди,завданої порушенням вимог щодо охорони праці

Відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо не-

безпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної травми потер-

пілого,  порушення його нормальних життєвих зв’язків,  вимагають від

нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою розуміють страждання, заподіяні працівникові

внаслідок фізичного або психічного впливу, що причинило погіршення або

позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, відносин з

оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе і без втрати потерпілим

працездатності.  Порядок відшкодування моральної шкоди визначається

законодавством. Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги,  щосплачується потерпілому (або членам його сім’ї та утриманцям потерпілого), не підлягають оподаткуванню.

У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці на підприємстві

власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випад-

ків та професійних захворювань за підвищеними тарифами, що періодич-

но переглядаються залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня

шкідливості умов праці в порядку, який визначається Кабінетом Мініст-

рів України з участю профспілок.

Власник відшкодовує витрати на лікування і професійну реабілітацію

потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, сплачує ви-

трати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварій та ліквіда-

ції наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, на розслідуван-

ня і проведення експертизи причин аварій або нещасного випадку,  на

складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

5. Виробничий травматизм,  професійні
захворювання,аварії, їх розслідування та облік.

2.2.9.1. Основні групи причин виробничого травматизму і профзахворюваності.

Усі причини виробничого травматизму і професійної захворюваності

поділяють на такі основні групи:  організаційні,  технічні,  санітарно-

гігієнічні, психофізіологічні, економічні.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання

та інструктажів з питань охорони праці;  порушення вимог інструкцій,

правил, норм, стандартів; порушення технологічних регламентів, правил

експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; недостат-

ній технічний нагляд за небезпечними роботами; недостатній контроль

або його відсутність; невиконання заходів щодо охорони праці.

Технічні причини: неспрацьованість виробничого устаткування; недо-

сконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткуван-

ня; недосконалість або відсутність технічних засобів безпеки тощо.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище гранично допусти-

мої концентрації) вміст у повітрі робочих приміщень шкідливих речовин;

підвищений рівень шуму, вібрації; недостатнє освітлення робочих місць;

незадовільні мікрокліматичні умови;  наявність різноманітних випромі-

нювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни

тощо.

Психофізіологічні причини:  монотонність праці;  помилкові дії пра-

цівника внаслідок втоми через надмірну важкість виконуваної роботи;

напруженість роботи; необережність; невідповідність психофізіологічних

чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці; неза-

доволення роботою; несприятливий психофізіологічний клімат у колек-

тиві тощо.

Економічні причини: низький заробіток; порушення економічних ме-

тодів стимулювання праці й ін.

6Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, профе-

сійних  захворювань і аварій.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

на виробництві здійснюється згідно з Порядком,  затвердженим Постановою

Кабінету Міністрів України від 25.08.04 р. № 1112. Розслідуванню підлягають

раптові погіршення стану здоров'я,  травми,  теплові удари,  опіки,  обмороження,  утоплення,  ураження електричним струмом,  блискавкою,  інші ушкодженя, отримані внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами,  гострі професійні та інші отруєння і т.п.,  що призвели до втрати

працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхід-

ності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як

на один робочий день,  а також випадки смерті на підприємстві,  зникнення

працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Розслідування проводиться комісією,  яка визначає,  чи пов'язаний

нещасний випадок із виробництвом і чи стався він із працівником під час

виконання ним трудових (посадових) обов'язків, а також під час:

-  перебування у відрядженні;

-  перебування на робочому місці, на території підприємства або в

іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту при-

ходу працівника на підприємство до його виходу,  що має фіксуватися

відповідно до правил внутрішнього розпорядку, або за дорученням робо-

тодавця в неробочий час, під час відпуски, у вихідні та святкові дні;

-  приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу

перед початком роботи і після її закінчення, виконання процедур особис-

тої гігієни;

-  проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємст-

ва або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згід-

но з договором (заявою), за наявності розпорядження роботодавця;

-  використання власного транспортного засобу в інтересах підпри-

ємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

-  виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потер-

пілий  (попередження можливих аварій або рятування людей та майна

підприємства, надання необхідної допомоги іншому працівнику тощо);

-  ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих

об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

-  інших випадків, наприклад, нещасних випадків, що сталися з пра-

цівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час

перерви  для відпочинку та харчування, отримання заробітної плати, обо-

в'язкового проходження медичного огляду тощо, а також у випадків, пе-

редбачених колективним договором (угодою).

Визначаються пов’язаними з виробництвом також випадки:

-  раптового погіршення стану здоров’я працівника або його смерті

внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на

підземних роботах;

-  скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морсько-

го, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищень обумовлено-

го колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті

під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небез-

печних чи шкідливих виробничих факторів;

-  завдання тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство пра-

цівника  під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (поса-

дових) обов’язків чи дій в інтересах підприємства;

-  нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання

трудових (посадових) обов’язків і  пов’язані з дією небезпечних чи шкід-

ливих виробничих факторів, що призвело до погіршення стану здоров’я,

або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого за-

конодавством,  а робота,  що виконувалася,  протипоказана потерпілому

відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я.

Усі ці нещасні випадки комісія відносить до таких, що  пов'язані з ви-

робництвом, і про них складає акт за формою Н-1.

Існують випадки, коли травму завдано не на робочому місці або на

робочому місці, але вона не є виробничою травмою. До таких відносять

травми, отримані:

-  за  місцем постійного проживання на території польових і вахто-

вих селищ;

-  при використанні працівником в особистих цілях транспортних

засобів, машин, механізмів і т.п., що належать або використовуються під-

приємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

-  унаслідок отруєння алкоголем,  наркотичними засобами,  токсич-

Ними  чи  отруйними речовинами,  а також внаслідок їх дії  (асфіксія, ін-

сульт тощо), за наявністю відповідного медичного висновку, якщо це не

пов’язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи по-

рушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо

потерпілий, який перебував у стані алкогольного, наркотичного  чи ток-

сичного сп’яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи;

-  у разі підтвердження відповідним медичним висновком алкоголь-

ного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, не зумовленого виробничим

процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку, за відсут-

ності технічних та організаційних причин його настання;

-  під час скоєння працівником злочину, що встановлено в судовому

порядку;

-  у разі природної смерті або самогубства без будь-яких на те при-

чин, пов’язаних з виробництвом.

У випадку, якщо травму зазначено невиробничою, складається акт  за

формою НПВ (не пов’язаний з виробництвом).

Процедура проведення розслідування та ведення  обліку нещасних

випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємст-

вах, установах та організаціях, є єдиною для  всіх і не залежить від форм

власності, виду економічної діяльності, а також для фізичних осіб –  під-

приємців ,  які  відповідно до законодавства використовують найману пра-

цю, для  осіб,   які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добро-

вільної сплати ними внесків на державне соціальне  страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,   для

осіб  без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з робото-

давцем трудовий договір або забезпечують себе роботою самостійно, для

працівників, які працюють за трудовим договором (контрактом) у війсь-

кових частинах або на підприємствах, в установах та організаціях, що на-

лежать до сфери управління Міноборони,  МВС,  СБУ,  Адміністрації

Держприкордонслужби, МНС,  Державного департаменту з питань вико-

нання покарань.

Порядок розслідування та ведення  обліку нещасних випадків,  що

стались з вихованцями,  учнями,  студентами,  курсантами,  слухачами,

стажистами,  аспірантами,  докторантами під час навчально-виховного

процесу, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділе-

ній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представни-

ків навчального закладу, визначається МОН за погодженням з Держпро-

мгірнаглядом,  відповідним профспілковим органом і виконавчою

дирекцією Фонду  соціального страхування від нещасного випадку на ви-

робництві та професійних захворювань (далі – Фонду  соціального  стра-

хування).

Проведення розслідування та ведення  обліку нещасних випадків, що

сталися з працівниками  під час прямування на роботу чи з роботи пішки,

на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не на-

лежить підприємству і не використовується в інтересах підприємства,

здійснюється згідно з Порядком розслідування та  обліку нещасних випа-

дків невиробничого характеру, затвердженим постановою  Кабінету Міні-

стрів  України від 22 березня 2001 р. № 270.

6. Розслідування та облік нещасного випадку

Про подію нещасного випадку потерпілий або працівник, який його

виявив, чи інша особа –  свідок нещасного випадку повинні негайно по-

відомити безпосереднього керівника робіт чи  іншу уповноважену особу

підприємства і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потер-

пілому.  Після отримання повідомлення безпосередній керівник робіт зо-

бов’язаний:

-  терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому;

-  повідомити про те, що сталося, роботодавця, профспілкову органі-

зацію, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівни-

ками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом проф-

спілки;

-  зберегти до  прибуття комісії з  розслідування (комісії зі спеціаль-

Ного  розслідування  нещасного випадку) обстановку на робочому місці та

устаткування у такому  стані, в якому вони були на момент нещасного ви-

падку (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників), а та-

кож вжити заходів до недопущення подібних випадків.

У разі звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок до

лікувально-профілактичного закладу без направлення підприємства, кері-

вництво цього закладу повинно передати протягом доби екстрене повід-

омлення підприємству, де працює потерпілий, робочому органу виконав-

чої дирекції Фонду соціального страхування за місцезнаходженням

підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного

випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, установі дер-

жавної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство,

де працює потерпілий, – у  разі виявлення гострого професійного захворю-

вання (отруєння).

Роботодавець (керівник підприємства), одержавши повідомлення про

нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових,

зобов'язаний негайно:

1) повідомити про нещасний випадок: 

-  робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхуван-

ня за місцезнаходженням підприємства;

-  підприємство, де працює потерпілий, – якщо потерпілий є праців-

ником іншого підприємства; 

-  установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслу-

говує підприємство, – у разі виявлення гострого професійного захворю-

вання (отруєння);

-  органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням під-

приємства, – у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (да-

лі – комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розсліду-

вання.

До складу комісії включаються: керівник (спеціаліст) служби охоро-

ни праці або посадова особа,  на яку роботодавцем покладено виконання

функцій з питань охорони праці (голова комісії), керівник  структурного

підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представ-

ник робочого органу виконавчої дирекції Фонду  оціального страхування

за місцезнаходженням  підприємства (за згодою), представник профспіл-

кової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими

працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є чле-

ном профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками,  у тому

числі з можливою інвалідністю потерпілого,  до  складу комісії

обов’язково включається представник робочого органу Фонду  соціально-

го страхування за місцезнаходженням підприємства.  До складу комісії не

може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідав за стан

охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до

складу комісії  включається також представник установи державної сані-

тарно-епідеміологічної служби та робочого органу Фонду  соціального

страхування за місцезнаходженням підприємства.

На  підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комі-

Сії  включається представник роботодавця.

На суднах морського,  річкового та риболовецького флоту під час

плавання або перебування в іноземних портах  комісія створюється капі-

таном, про що повідомляється власник судна.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не  включається

до  складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлюва-

ти свої пропозиції, давати відповідні пояснення, одержувати від голови

комісії інформацію про хід проведення розслідування тощо.

Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення

від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а та-

кож проводити опитування потерпілих та  свідків нещасного випадку.

Комісія зобов’язана протягом трьох діб:

-  обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потер-

пілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причет-

них до нього  осіб;

-  визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законо-

давства про охорону праці;

-  з’ясувати обставини і причини нещасного випадку;

-  визначити,  чи пов’язаний  цей випадок з виробництвом;

-  установити  осіб,  які допустили порушення вимог законодавства

про охорону праці;

-  розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

-  скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5  у

трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов’язаний з ви-

робництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей випадок ви-

знано таким, що пов’язаний з виробництвом, або за формою НПВ, якщо

цей нещасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом і

подати їх на затвердження роботодавцю;

-  у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння),

пов’язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чоти-

рьох примірниках карту  обліку професійного захворювання (отруєння) за

формою П-5.

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються голо-

вою і  всіма членами комісії. Будь-який член комісії має право письмово

викласти свою окрему думку,  якщо він не згоден із змістом зазначених

актів,  про що робиться запис в акті форми Н-5.

У разі виникнення потреб у проведенні лабораторних  досліджень, екс-

пертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випа-

дку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з територі-

альним органом Держпромгірнагляду за місцезнаходженням  підприємства,

але не більш ніж на  місяць, про що роботодавець видає наказ.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити примірники актів фо-

рми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання

матеріалів, підготовлених комісією за підсумками її роботи, і зареєстру-

вати нещасний випадок в журналі реєстрації осіб, що потерпіли від неща-

сних випадків.

Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або

форми НПВ), карти форми П-5 – у разі виявлення гострого професійного

захворювання  (отруєння), матеріалами розслідування підлягає зберіганню

на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства – пе-

редаються правонаступникові, який бере на   облік цей нещасний випадок, а

у разі ліквідації підприємства – до державного архіву.

Примірники затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником за-

твердженого акта Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 – у

разі виявлення гострого професійного захворювання(отруєння) протягом

трьох  діб надсилаються роботодавцем:

-  потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

-  робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страху-

вання за місцезнаходженням підприємства.

Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) у той же

термін надсилається роботодавцем територіальному органу Держпромгі-

рнагляду за місцезнаходженням підприємства,  первинній організації

профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповнова-

женій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо по-

терпілий не є членом профспілки,  а також керівнику структурного під-

розділу підприємства,  де стався нещасний випадок,  для здійснення

заходів щодо запобігання подібним випадкам.

Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління яко-

го належить  підприємство, а у разі відсутності такого органу – місцевій

держадміністрації.

У разі  гострого професійного захворювання  (отруєння)  копія акта

форми Н-1 надсилається разом з примірником карти форми П-5  до уста-

нови державної санітарно-епідеміологічної служби,  яка обслуговує під-

приємство, працівником якого є потерпілий, і веде  облік випадків гострих

професійних захворювань (отруєнь).

На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити його або

особу,  яка представляє інтереси потерпілого, з  матеріалами нещасного

випадку.

По закінченню періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті

потерпілого власник  (керівник),  який бере на  облік нещасний випадок,

складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в

десятиденний термін надсилає його організаціях і посадовим особам,

яким надсилався акт за формою Н-1 або НПВ.

Державний інспектор з нагляду за охороною праці має право вимага-

ти спеціального розслідування  кожного випадку, який може призвести до

важких наслідків, і брати участь у такому розслідуванні. Для цього він

здійснює припис власнику за формою Н-9.

У разі порушення законодавства з питань компенсації потерпілим

при втраті працездатності, передбачене відшкодування збитків у судово-

му порядку на підставі  Постанови Пленуму Верховного суду України від

27 березня 1992 р. «Про розгляд судами цивільних справ по позовах про

відшкодування збитків».

Якщо нещасний випадок стався з  особою, яка забезпечує себе роботою

самостійно,  то його розслідування організовує робочий орган виконавчої

дирекції Фонду  соціального страхування за місцем настання нещасного ви-

падку, для чого утворює наказом комісію у  складі не менше ніж три особи.

Головою комісії призначається представник робочого органу виконавчої

дирекції Фонду,  представник районної або обласної держадміністрації,

представник первинної організації профспілки та ін. особи.

Комісія працює , як правило, за тією ж програмою, що і при розсліду-

ванні нещасного випадку працівника на підприємстві. При цьому по за-

вершенні розслідування дирекція Фонду надсилає також один із примір-

ників акта Н-1  (або НПВ)  місцевій держадміністрації для здійснення

заходів щодо запобігання подібним випадкам.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду  соціального страху-

вання примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1

(або форми НПВ), карти форми П-5 – у разі виявлення професійного за-

хворювання (отруєння) підлягають зберіганню 45 років.

Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпо-

середнього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого

втрата працездатності настала не одразу,  розслідується і береться на об-

лік протягом місяця  після надходження заяви потерпілого чи особи, яка

представляє його інтереси. У разі реорганізації підприємства, на якому

стався такий випадок,  розслідування проводиться його правонаступни-

ком, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного ви-

падку розглядається  у судовому порядку.

Нещасні випадки, що сталися на певному  підприємстві з працівниками

інших  підприємств, розслідуються і беруться на облік таким чином:

-  якщо працівник виконував завдання в інтересах свого підприємст-

ва, то розслідування здійснює комісія підприємства, на якому стався не-

щасний випадок  (за участю представника підприємства,  працівником

якого є потерпілий),  але на  облік цей випадок береться підприємством,

працівником якого є потерпілий;

-  якщо нещасний випадок стався з працівником, який тимчасово був

переведений в установленому порядку на це  підприємство з іншого або

виконував роботи за сумісництвом, то він розслідується   і береться на об-

лік  підприємством, на яке його було переведено або на якому він працює

за сумісництвом;

-  якщо нещасний випадок, що стався з працівником під час вико-

нання роботи під керівництвом посадових осіб підприємства, на якому

він працює, то розслідування і взяття на облік здійснюється підприємст-

вом, працівником якого є потерпілий, але  до комісії з розслідування вхо-

дить представник підприємства, на якому стався нещасний випадок;

- нещасний випадок, що стався з працівником особового складу ава-

рійно-рятувальної служби, залученим до роботи на об’єктах підприємства

за договором  (угодою)  під керівництвом посадових осіб підприємства,

розслідується і береться на  облік цим підприємством. У розслідуванні та-

кого випадку бере участь представник аварійно-рятувальної служби;

- якщо нещасний випадок, що стався з працівником  Державної служ-

би охорони або працівником суб’єкта господарювання, який має ліцензію

на провадження діяльності з надання послуг, пов’язаних з охороною  дер-

жавної та іншої власності,  а також з охороною громадян, під час вико-

нання своїх обов’язків, то такий випадок розслідується і береться на облік

Державною службою охорони за участю в  роботі комісії представника

підприємства, де стався нещасний випадок;

- нещасний випадок, що стався з водієм  транспортного засобу, який

виконував роботу у складі зведеної транспортної колони,  сформованої

підприємством, розслідується і береться на облік цим підприємством за

участю представника підприємства, яке направило водія на зазначені ро-

боти;

- нещасні випадки, що стались з вихованцями, учнями, курсантами,

слухачами, стажистами, аспірантами, докторантами під час проходження

ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприєм-

стві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на

облік цим підприємством за участю в роботі комісії представника навча-

льного закладу.

Контроль за своєчасністю й об’єктивністю розслідування нещасних

випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконання заходів

щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного

управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча ди-

рекція Фонду соціального страхування та її робочі органи відповідно до

компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки або уповнова-

жені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Посадова особа органу Держгіпромнагляду у разі відмови роботода-

вця скласти акт за формою Н-5, акт за формою Н-1 (або форми НПВ) чи

незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом

акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги

або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини неща-

сного випадку чи приховання нещасного випадку має право видавати

обов’язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконав-

чої дирекції Фонду соціального страхування (у разі нещасного випадку з

особою, яка забезпечує себе роботою самостійно), приписи за формою Н-

9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідуван-

ня) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта

форми Н-5,  акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання

нещасного випадку пов’язаним з виробництвом і складання акта форми

Н-1 (або форми НПВ).

Рішення посадової особи органу Держгірпромнагляду може бути

оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припи-

су припиняється.

7.  Спеціальне розслідування нещасних випадків

В особливому порядку відбувається розслідування групових нещас-

них випадків та їх облік, а також випадки, що спричинили загибель лю-

дей. У таких ситуаціях проводиться спеціальне розслідування, якому під-

лягають: 

-  нещасні випадки зі смертельним наслідком;

-  групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше

працівниками;

-  випадки смерті на підприємстві;

-  випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових

обов'язків;

-  нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою

інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держгірпромнагляду).

У зазначених ситуаціях власник зобов'язаний негайно повідомити

про те, що трапилося, за встановленою формою такі органи:

-  прокуратуру за місцем виникнення нещасного випадку;

-  місцевий орган Держгірпромнагляду;

-  орган безпосереднього управління;

-  місцевий орган Фонду соціального страхування;

-  санепідемслужбу (у випадку виникнення гострих отруєнь);

-  профспілкову організацію, членами якої є потерпілі;

-  вищий профспілковий орган;

-  у разі потреби – штаб з надзвичайних ситуацій;

-  місцеву держадміністрацію.

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок

органи  (організації)  вищого рівня.  Повідомлення надсилається також у

разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що

стався раніше. Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється в

установленому порядку з використанням матеріалів раніше проведеного

розслідування.

Спеціальне розслідування нещасного випадку, під час якого загинуло

менше 5 осіб або травмовано менше 10 осіб, проводиться комісією із спе-

ціального розслідування нещасного випадку (далі – спеціальна комісія),

що призначається наказом керівника територіального органу Держгірп-

ромнагляду за місцем знаходження підприємства або за місцем настання

нещасного випадку, якщо він стався з  особою, яка забезпечує себе робо-

тою самостійно.

До складу спеціальної комісії включаються:

-  посадова особа територіального органу Держгірпромнагляду (го-

лова комісії);

-  представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціаль-

ного страхування;

-  представник органу,  до сфери якого належить підприємство,  а у

разі його відсутності – місцевої держадміністрації, якщо нещасний випа-

док стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслі-

док дорожньо-транспортної пригоди;

-  керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або ін-

ший представник роботодавця;

-  представник профспілкового органу вищого рівня;

-  представник установи державної санітарно-епідеміологічної слу-

жби, у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання

(отруєння);

-  представник інспекції державного технічного нагляду Мінагропо-

літики, якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрова-

них в інспекції сільськогосподарських машин.

Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків ава-

рії до складу спеціальної комісії можуть бути включені й інші фахівці

(органів охорони здоров’я, органу з питань захисту населення і територій

від надзвичайних ситуацій тощо).

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається

до складу спеціальної комісії, але має право брати участь у засіданнях комі-

сії, висловлювати свої пропозиції, давати пояснення, одержувати від голови

комісії інформацію про хід проведення розслідування тощо.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити належні умови і сприяти ро-

боті спеціальної комісії.

Члени спеціальної комісії мають право одержувати письмові та усні

пояснення від роботодавця, посадових осіб, а також проводити опитуван-

ня потерпілого та інших осіб – свідків нещасного випадку.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час яко-

го загинуло 5 і більше або травмовано 10 і більше осіб, проводиться спе-

ціальною комісією, яка призначається наказом Держгірпромнагляду. До

складу цієї комісії входять представники Держгірпромнагляду  (голова

комісії), органу, до сфери управління якого належить підприємство, міс-

цевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування, галузевого або територіального об’єднання профспілок, ро-

ботодавця, представників первинних організацій профспілок або уповно-

важених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, якщо по-

терпілі не є членами профспілок, відповідного органу з питань захисту

населення і територій від надзвичайних ситуацій  (у разі необхідності),

органу охорони здоров’я та інших органів(члени комісії).

У разі коли Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рі-

шення щодо утворення комісії з розслідування групового нещасного ви-

падку (аварій, що призвели до нещасних випадків), головою спеціальної

комісії призначається посадова особа Держгірпромнагляду.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися на ядерних

установках, підконтрольних Держатомрегулювання, проводиться комісі-

єю, яка призначається Держатомрегулювання.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися з працівни-

ками або особами, які забезпечують себе роботою самостійно, проводить-

ся за рішенням територіального органу Держгірпромнагляду спеціальною

комісією, але якщо територіальним органом Держгірпромнагляду не при-

йнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещас-

ного випадку, розслідування проводиться роботодавцем або відповідним

органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

У разі коли нещасний випадок стався за кордоном і представники

Держгірпромнагляду, відповідного робочого органу виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування, профспілки, членом якої є потерпілий,

не можуть прибути на місце події, проведення розслідування може бути

доручено цими органами представникові роботодавця.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом

10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування мо-

же бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

Комісія обстежує місце, де стався нещасний випадок, бере пояснення

від роботодавця,  осіб, причетних до нещасного випадку,  та свідків, ви-

значає відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про

охорону праці, щоб з’ясувати обставини і причини нещасного випадку,

визначає, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом, та встановлює осіб,

які допустили порушення законодавства про охорону праці, що призвело

до нещасного випадку.

Комісія також розробляє заходи щодо запобігання подібним нещас-

ним випадкам.

Члени спеціальної комісії повинні зустрітися з потерпілими або чле-

нами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з метою розгля-

ду питань щодо розв’язання соціальних проблем,  а також дати

роз’яснення щодо їх прав у зв’язку з настанням нещасного випадку.

У разі потреби додаткових досліджень,  випробувань,  експертизи і

т.п. для встановлення причини нещасного випадку і розроблення заходів

щодо запобігання подібним випадкам роботодавець зобов’язаний за рі-

шенням спеціальної комісії утворити експертну комісію із залученням до

її роботи за рахунок коштів підприємства кваліфікованих фахівців. По за-

вершенню роботи ця комісія складає висновок, у якому стисло визнача-

ються причини, обставини нещасного висновку, зазначаються допущені

порушення вимог нормативних актів та пропонуються заходи щодо запо-

бігання подібним нещасним випадкам. Під час роботи спеціальної комісії

роботодавець повинен створювати усі необхідні умови для розслідування

нещасного випадку, надавати необхідну допомогу в оформленні матеріа-

лів тощо.

Комісія за результатами спеціального розслідування складає акт фо-

рми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випа-

док з яким визнано таким,  що пов’язаний з виробництвом,  або форми

НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого

у разі настання гострого професійного захворювання  (отруєння),

пов’язаного з виробництвом, та інші матеріали.

Кількість примірників акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми

НПВ), карти форми Н-5 визначається залежно від кількості потерпілих та

органів, яким зазначені документи будуть надсилатися.

Примірники актів форми Н-5, форми Н-1 (або НПВ) підписуються го-

ловою і всіма членами спеціальної комісії протягом 5 днів після оформлен-

ня матеріалів спеціального розслідування. При цьому в акті форми Н-5 за-

значається категорія аварії, якщо нещасний випадок є її наслідком.

В акті спеціального розслідування у випадку зникнення працівника

під час виконання ним трудових обов’язків викладається висновок комісії

про зумовленість цього зникнення обставинами виробництва. Такий ви-

сновок комісії видається сім’ї цього працівника або особі, яка представ-

ляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення пра-

цівника померлим.

Якщо суд визнав працівника померлим, то орган Держгірпромнагля-

ду, який призначив комісії із спеціального розслідування цього випадку,

відповідно до акта форми Н-5 визнає цей випадок пов’язаним з виробни-

цтвом, складає акт форми Н-1, а роботодавець бере цей випадок на облік

в установленому порядку.

Керівник, який призначив спеціальну комісію, повинен розглянути і за-

твердити примірники актів форми Н-5 та форми Н-1 (або форми НПВ) про-

тягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування.

Роботодавець у п’ятиденний строк після затвердження актів розслі-

дування зобов’язаний:

-  видати наказ про виконання запропонованих комісією заходів що-

до запобігання виникненню подібних випадків та притягнення до відпо-

відальності працівників, з вини яких відбувся нещасний випадок;

-  надіслати копії матеріалів розслідування органам прокуратури,

іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслі-

дуванні, Держгірпромнагляду, Національному науково-дослідному інсти-

туту охорони праці, виконавчій дирекції Фонду соціального страхування,

установі державної санітарно-епідеміологічної служби (у разі виявлення

гострого професійного захворювання чи отруєння).

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвер-

дженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірником карти форми П-5 –

у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається:

-  потерпілому, членом його сім’ї або особі, яка представляє його ін-

тереси;

-  робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страху-

вання за місцезнаходженням підприємства;

-  територіальному органу Держгірпромнагляду за місцезнаходжен-

ням підприємства.

Примірник матеріалів спеціального розслідування  (копія рішення

Кабінету Міністрів України про створення комісії з розслідування групо-

вого нещасного випадку,  якщо воно приймалось),  копія наказу органу

Держгірпромнагляду або Держатомрегулювання про призначення спеціа-

льної комісії, примірник акта форми Н-5; примірник акта форми Н-1 (або

форми НПВ) стосовно кожного потерпілого, примірник карти форми П-5,

інші матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, якщо во-

ни оформлялись; копії документів про проходження потерпілими навчан-

ня та інструктажі з охорони праці; копії приписів, протоколів про адміні-

стративні правопорушення, що стосуються нещасного випадку; витяги з

законів та інших нормативних правових актів з охорони праці,  вимоги

яких були порушені; довідка про матеріальні збитки, заподіяні внаслідок

настання нещасного випадку та надання потерпілому чи членом його

сім’ї матеріальної допомоги; виданий роботодавцем наказ про виконання

запропонованих спеціальною комісією заходів та запобігання виникнен-

ню подібних випадків залишаються на підприємстві та зберігаються 45

років.

У разі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з

особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, примірник затвердже-

ного акта форми Н-5 з примірником затвердженого акта форми Н-1 або

форми НПВ,  примірник карти форми П-5 –  у разі виявленні гострого

професійного захворювання  (отруєння)  у п’ятиденний строк з моменту

затвердження акта форми Н-5 надсилається:

-  потерпілому, членам його сім’ї або особі, яка представляє його ін-

тереси;

-  робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхуван-

ня, в якому зареєстровано особу, яка забезпечує себе роботою самостійно,

разом з примірником інших матеріалів спеціального розслідування.

Копії матеріалів спеціального розслідування надсилаються органам

прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціа-

льному розслідуванні. Якщо виявлено гостре професійне захворювання

(отруєння), то копія акта форми Н-1 надсилається разом з примірником

карти форми П-5 до установи державної санітарно-епідеміологічної слу-

жби за місцем настання нещасного випадку, яка веде облік гострих про-

фесійних захворювань (отруєнь).

Слід зазначити,  що Держгірпромнагляду або його територіальний

орган за певних обставин для забезпечення об’єктивності спеціального

розслідування має право призначити повторне  (додаткове)  спеціальне

розслідування нещасного випадку, створивши нову комісію, і за резуль-

татами цього розслідування скасувати висновки попередньої спеціальної

комісії та вжити запобіжних заходів. Якщо при розслідуванні виявлені

ознаки злочину, то керівники Держгірпромнагляду та його територіаль-

них органів зобов’язані повідомити про це органи прокуратури і передати

їм відповідні матеріали.

У разі незгоди роботодавця, потерпілого або його сім’ї чи особи, яка

представляє його інтереси, із змістом матеріалів розслідування рішення

спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.

На підставі матеріалів спеціального розслідування нещасних випад-

ків роботодавець  (керівник)  складає статистичну звітність і несе повну

відповідальність за її достовірність. Він також зобов’язаний розробляти і

виконувати заходи запобігання подібним випадкам.

Підприємства, установи, організації, а також робочий орган виконав-

чої дирекції Фонду соціального страхування ведуть облік усіх нещасних

випадків.

Держгірпромнагляд, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації ведуть оперативний облік нещасних випадків, які

підлягають спеціальному розслідуванню. 

8. Розслідування та облік випадків хронічних

професійних захворювань і отруєнь

Професійне захворювання – патологічний стан людини, обумовлений

роботою і пов’язаний з надмірним навантаженням організму або неспри-

ятливою дією шкідливих виробничих факторів. Вперше виявлені профза-

хворювання підлягають розслідуванню. Перелік професійних хвороб за-

тверджує Кабінет Міністрів України.  Зв’язок профзахворювання з

умовами праці визначається на основі клінічних даних і санітарно-

гігієнічної характеристики умов праці,  яка складається санітарно-

епідеміологічною службою за участю представників підприємства (спеці-

алістів),  первинної організації профспілки,  членом якої є хворий,  або

уповноваженої найманими працівниками особи, якщо хворий не є членом

профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування за місцезнаходженням підприємства.

Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лі-

кувально-профілактичного закладу,  що обслуговує підприємство,  або

спеціаліста з професійної патології.

Діагноз на професійне захворювання та його зв’язок з впливом шкід-

ливих виробничих факторів і трудового процесу має право встановлюва-

ти спеціалізований лікувально-профілактичний заклад,  а направлення

хворого до цього закладу здійснює головний спеціаліст з професійної па-

тології міста, області.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наяв-

ність професійного захворювання особа направляється до інституту ме-

дицини праці Академії медичних наук. У разі незгоди хворого або робо-

тодавця з рішенням цього спеціалізованого закладу воно може бути

оскаржено в судовому порядку.

Після встановлення діагнозу протягом 3-х діб спеціалізований ліку-

вально-профілактичний заклад надсилає повідомлення за формою П-3

роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на

якому призвели до захворювання,  установі державної санітарно-

епідеміологічної служби,  робочому органу виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування за місцезнаходженням підприємства.

Власник, отримавши повідомлення, протягом 10 робочих днів орга-

нізовує роботу комісії з розслідування професійного захворювання. До

складу комісії входить представник санітарно-епідеміологічної служби

(голова комісії), представники лікувально-профілактичної установи, під-

приємства, профспілкової організації або уповноваженого трудового ко-

лективу,  якщо потерпілий не є членом профспілки. Комісія проводить

розслідування випадку професійного захворювання.  Власник зо-

бов’язаний надавати допомогу в роботі комісії і забезпечувати якісне і

своєчасне розслідування та підготовку необхідних матеріалів.

Комісія дає гігієнічну оцінку умовам праці хворого, складає акт роз-

слідування хронічного професійного захворювання за формою П-4,  в

якому пропонуються заходи з нормалізації умов праці, а також зазнача-

ються особи, які не виконали відповідних вимог законодавства про охо-

рону праці і про забезпечення санітарного та епідеміологічного благопо-

луччя населення.

Акт за формою П-4 затверджує головний державний санітарний лі-

кар області (міста, району). Він складається у 6 примірниках протягом 3-х

діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем потер-

пілому, лікувально-профілактичному закладу, робочому органу виконав-

чої дирекції Фонду соціального страхування та первинній організації

профспілки або уповноваженій найманими працівниками особі, якщо по-

терпілий не є членом профспілки.

Примірник акта форми П-4 надсилається також установі державної

санітарно-епідеміологічної служби,  яка обслуговує підприємство,  для

аналізу і контролю за виконанням заходів. На підставі цього акта склада-

ється карта форми П-5, яка зберігається протягом 45 років у цій установі

та МОЗ.

Примірник акта разом з іншими матеріалами розслідування залиша-

ється на підприємстві та зберігається 45 років.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення

розслідування причин професійного захворювання розглянути його мате-

ріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захво-

рюванням й у письмовій формі інформувати установу державної санітар-

но-епідеміологічної служби,  яка обслуговує підприємство,  про їх

виконання.

Реєстрація та облік профзахворювань ведеться в журналі на підпри-

ємстві, у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страху-

вання та в установах державної санітарно-епідеміологічної служби,  на

підставі актів форми П-4, у лікувально-профілактичних закладах на під-

ставі медичної карти амбулаторного хворого, діагнозу хвороби, встанов-

леного під час обстежень у стаціонарі.

У разі виявлення кількох професійних захворювань потерпілий ре-

єструється в журналі один раз із зазначенням усіх діагнозів. До цього жу-

рналу також вносяться дані про працездатність кожного потерпілого,  в

якого виявлено професійне захворювання.

Контроль за своєчасністю й об’єктивністю розслідування причин

професійних захворювань,  документальним оформленням,  виконанням

запропонованих заходів комісією здійснюють установи санітарно-

епідеміологічної служби, робочі органи виконавчої дирекції фонду соціа-

льного страхування, профспілки та уповноважені найманими працівни-

ками особи відповідно до їх компетенції.

9.  Розслідування та облік аварій

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня

1998 р. за № 923 на підприємстві повинен бути розроблений і затвердже-

ний план попередження надзвичайних ситуацій. У плані розглядаються

можливі аварії,  надзвичайні ситуації техногенного,  природного похо-

дження; прогнозуються наслідки, визначаються заходи з їх попереджен-

ня, терміни виконання.

Одночасно розробляються плани (інструкції) ліквідації аварій, над-

звичайних ситуацій,  визначаються дії посадових осіб,  працівників під-

приємств, установ, які будуть ліквідовувати ці аварії.

Аварії поділяються на дві категорії.

До першої категорії належать аварії, при яких: загинуло більше 5

або травмовано більше 10  людей;  відбулось викидання в санітарно-

захисну зону підприємства отруйних, радіоактивних, біологічно небезпе-

чних речовин,  концентрація яких стосовно навколишнього середовища

зросла в 10  разів і більше; зруйновано будівлі або основні конструкції

об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеха або

дільниці. 

До другої категорії належать аварії, внаслідок яких загинуло менше

5 або травмовано від 4 до 10 людей, зруйновано будівлі, споруди або ос-

новні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я пра-

цівників цеха або дільниці.

Про випадок аварії терміново повідомляють керівника робіт, іншу по-

садову особу на підприємстві, які у свою чергу доводять до відома власни-

ка, особу, що керує зміною. Власник терміново зобов’язаний ввести до дії

план ліквідації аварії, вжити заходів зі спасіння потерпілих, надання їм ме-

дичної допомоги, недопущення розповсюдження аварії, визначити границі

небезпечної зони та перекрити доступ людей до цієї зони.

Власник зобов’язаний терміново повідомити про аварію місцеві ор-

гани Держпромгірнагляду,  відомство,  до сфери управління якого нале-

жить підприємство (для підприємств з державною формою власності), мі-

сцевий орган виконавчої влади,  прокуратуру,  штаб з надзвичайних

ситуацій, відповідні профспілкові органи, а в разі травмування або заги-

белі працівників – також відповідний робочий орган виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування.  Розслідування аварій,  що спричинили

нещасні випадки, проводиться згідно з порядком розслідування нещасних

випадків із зазначенням в акті форми Н-5 категорії аварій. 

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісією,

яка створюється наказом міністерства або іншого центрального органу

виконавчої влади, якщо аварія належить до першої категорії; якщо ж ава-

рія належить до другої категорії – наказом керівника органу,  до сфери

управління якого належить підприємство, або розпорядженням місцевого

органу виконавчої влади по узгодженню з відповідним органом Держ-

промгірнагляду й МНС. Головою комісії призначається представник ор-

гану, до сфери якого належить підприємство, або представник місцевого

органу виконавчої влади.

Розслідування аварій може здійснюватись і за спеціальним рішенням

Кабінету Міністрів України.

Комісія зобов’язана протягом 10 робочих днів розслідувати аварію,

скласти акт за формою Н-5, визначити збитки.

На основі акта комісії власник видає наказ, в якому затверджуються

заходи з попередження подібних аварій, визначаються винні особи, що

порушили відповідні нормативні акти.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить під-

приємство, де сталася аварія. Керівник підприємства в п’ятиденний тер-

мін після закінчення розслідування надсилає матеріали розслідування їх

прокуратурі та органам, представники яких брали участь у розслідуванні.

Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося

нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів

здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше

двох років.

Облік аварій першої та другої категорій ведуть підприємства й орга-

ни державного управління з охорони праці та органи державного нагляду

за охороною праці з реєстрацією у журналі реєстрації аварій.

Контроль та нагляд за своєчасним й об’єктивним розслідуванням,

документальним оформленням та обліком аварій,  здійсненням заходів

щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління

з охорони праці та органи державного нагляду за охороною праці.

10.  Визначення збитків, пов’язаних із втратою

працездатності працівників, та доцільності

проведення заходів з охорони праці

Створення безпечних умов праці сприяє підвищенню її продуктивно-

сті і зниженню собівартості продукції. Собівартість робіт зростає при збі-

льшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу у зв’язку з тимчасо-

вою чи стійкою непрацездатністю при травматизмі,  професійних та

професійно зумовлених захворюваннях,  санітарному та амбулаторному

лікуванні, переведенні потерпілого на більш легку роботу,  виплатах по

інвалідності та ін. 

Для визначення збитків, пов’язаних з виробничим травматизмом і за-

гальними захворюваннями працівників,  використовують методики,  за-

пропоновані В.М.  Золотницьким,  М.П.  Купчиком,  М.П.  Гандзюком та

іншими авторами.

Суть методики М.П. Купчика та М.П. Гандзюка зводиться до визна-

чення матеріальних збитків за допомогою розрахунків певних показників

за кожним видом причин, що призвели до збитків, та визначення узагаль-

неного показника.

Визначення розміру матеріальних збитків від виробничого травмати-

зму здійснюється за формулою:

Мзт = Дт ∙ (А + Бт),

де: Мзт – збитки від неучасті працівників внаслідок травмування у

створенні матеріальних цінностей, грн.;

Дт – сумарна кількість діб непрацездатності за розрахунковий період

часу;

А – середня втрата прибутку від непрацездатності за добу, грн.;

Бт – середній розмір виплат за листком непрацездатності за одну до-

бу всім потерпілим, грн.

Визначення розміру збитків, яких зазнає підприємство від загальних

захворювань працівників, здійснюється за формулою:

Мзз = Дз∙ (А + Бз),

де: Мзз – збитки, зумовлені тим, що хворі працівники не беруть учас-

ті у створенні матеріальних цінностей, грн.;

Дз – загальна кількість втрачених робочих днів за розрахунковий пе-

ріод через захворювання працівників;

А – середньоденна втрата прибутку від невиробленої продукції з роз-

рахунку на один день, грн.;

Бз – середній розмір виплат за один робочий день за всіма листками

непрацездатності, що зумовлені загальними захворюваннями, грн.

Поєднавши у формулі показники річних збитків від виробничого

травматизм (Мзт) і загальних захворювань (Мзз), отримаємо узагальнений

показник сумарних втрат підприємства від нещасних випадків і захворю-

вань працівників.

Доцільність здійснення капіталовкладень з охорони праці визнача-

ється за формулами:

Екв = Р – З

або 

Екв = Р – (С + Ен∙К),

де: Екв – доцільність здійснення капіталовкладень з охорони праці;

Р – отриманий економічний результат, грн.;

З – поточні капітальні затрати на заходи з покращення умов та охо-

рони праці, грн./рік;

С –  річні експлуатаційні витрати на заходи з покращення умов та

охорони праці;

Ен = 0,08 –  нормативний коефіцієнт економічної ефективності для

капіталовкладень на здійснення заходів з покращення умов та охорони

праці;

К – капіталовкладення на заходи, спрямовані на покращення умов та

охорони праці.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень

на заходи з покращення умов та охорони праці визначається як відно-

шення отриманого результату до проведених витрат.

11.  Аналіз і прогнозування травматизму

та професійних захворювань

Виробничий травматизм характеризується сукупністю травм і неща-

сних випадків на виробництві.

Для аналізу виробничого травматизму використовують такі методи:

1)  статистичний метод, якій базується на вивченні травматизму за

документами (звітами, актами, журналами реєстрації). Для оцінки рівня

травматизму розраховують показники його частоти  (Пчт)  та важкості

(Пвт):

Пчт = А ∙ 1000 / Т;

Пвт = Д / А,

де А – кількість випадків травматизму за звітний період, Т – середня

чисельність працівників за списками, Д – кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності  (Пнт) – це число людино-днів непраце-

здатності, що припадає на 1000 працівників:

Пнт = 1000 ∙ Д / Т

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підпри-

ємстві, порівнювати її з іншими підприємствами;

2)  монографічний метод,  який полягає в детальному  обстеженні

всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робо-

чого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колектив-

ного та індивідуального захисту тієї чи іншої дільниці виробництва. За

цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку,

у разі необхідності виконують відповідні дослідження та випробування;

3)  топографічний метод, за яким на плані цеху (підприємства) по-

значаються місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачи-

ти найбільш небезпечні ділянки виробництва, які вимагають ретельного

обстеження та профілактичних заходів;

4)  економічний метод,  який полягає у вивченні та аналізі збитків,

спричинених виробничим травматизмом;

5)  метод анкетування, для якого складаються анкети для опитуван-

ня працівників підприємства.  На підставі анкетних даних розробляють

профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків;

6)  метод експертних оцінок,  який ґрунтується на експертних ви-

сновках (оцінках) умов праці, виявленні відповідності технологічного об-

ладнання,  пристосувань, інструментів,  технологічних процесів вимогам

стандартів та ергодинамічним вимогам, що висуваються до машин, меха-

нізмів, обладнанням тощо.