Л3

 ЛЕКЦІЯ3 Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський  контроль.

1.Поняття управління охороною праці

Охорона праці – складна, багатофункціональна система, що має свою

специфічну мету, завдання та засоби їх вирішення. Вона покликана захи-

щати працюючих на виробництві від його негативних факторів, зберігати

їх здоров’я і високу працездатність. Тому основною метою управління

охороною праці є вдосконалення організації роботи із забезпечення без-

пеки праці, зниження травматизму та аварійності на основі вирішення

комплексу завдань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці

на виробництві, надання лікувально-профілактичного і санітарно-

побутового обслуговування працюючих.

Під управлінням охороною праці розуміють планомірний процес

впливу на виробничу систему для отримання заданих показників, що ха-

рактеризують здоровий стан умов праці. Управління охороною праці мо-

жна уявити як безперервний процес дій, що включає:

-  оцінку параметрів умов праці;

-  формування мети і постановку завдань;

-  розробку програм з охорони  праці;

-  реалізація програм та оцінка їх ефективності;

-  стимулювання виконавців.

Управління охороною праці можна охарактеризувати також як роз-

робку, прийняття та реалізацію рішень, спрямованих на досягнення без-

пеки на виробництві, у т.ч. створення здорових і безпечних умов праці.

Управління охороною праці має орган і об’єкт управління, вхідну і

вихідну інформацію, прямий і зворотній зв’язок з виробництвом.

Об’єктом управління охороною праці є стан умов праці на робочих

місцях. У ширшому розумінні об’єкт управління охороною праці – це ді-

яльність функціональних служб і структурних підрозділів із забезпечення

безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ді-

лянках і на підприємстві в цілому.

У вирішенні різноманітних завдань у сфері управління охороною

праці беруть участь як державні органи, так і безпосередньо керівники

підприємств, структурних підрозділів, профспілкових організацій.

В умовах роздержавлення, утворення великої кількості суб’єктів під-

приємницької діяльності з різними формами власності роль держави у

вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає га-

рантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників

підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

2. Державне управління охороною праці

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

-  Кабінет Міністрів України;

-  Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду ( Держгірпромнагляд );

-  Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої вла-

ди;

-  місцеві державні адміністрації, місцеві Ради народних депутатів;

-  об’єднання підприємств (асоціації, концерни, корпорації та ін.).

Закон України «Про охорону праці» містить норми прямої дії, що ви-

значають повноваження кожного з цих органів.

3. Повноваження Кабінету Міністрів Українищодо охорони праціКабінет Міністрів України:

-  забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

-  визначає функції міністерств, інших центральних органів держав-

ної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов пра-

ці та нагляду за охороною праці;

-  подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержа-

вну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого се-

редовища;

-  встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охоро-

ни праці.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління

охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національ-

на рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-

прем`єр-міністр України.

Національна рада виконує такі функції:

-  створює єдину систему державного управління охороною праці;

-  вносить до розгляду Кабміну пропозиції щодо вдосконалення цієї

системи;

-  організовує і забезпечує контроль за виконанням загальнодержав-

них актів та рішень уряду з питань охорони праці;

-  розробляє загальнодержавну програму і законопроекти з питань

охорони праці, вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства з

цих питань;

-  координує діяльність центральних і місцевих органів державної

виконавчої влади з питань охорони праці, організовує перевірки діяльно-

сті їх у сфері праці;

-  бере участь у міжнародній співпраці з питань безпеки життєдіяль-

ності та охорони праці, сприяє вивченню, узагальненню і поширенню до-

свіду з охорони праці, здійснює контроль за виконанням укладених дого-

ворів.

4.Повноваження Державного комітету
                        України з промислової безпеки,
                        охорони праці та гірничого нагляду                        ( Держгірпромнагляд )

Державний комітет України з  промислової безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду(до 2005 року Держнаглядохоронпраці) є урядовим

органом державного управління,  який діє у    своїй діяльності керується

Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабіне-

ту Міністрів України,  Положенням, затвердженим Постановою Кабінету

Міністрів України від 15 листопада 2005 р. № 1090.

Згідно з повноваженнями у сфері управління охороною праці Держ-

гірпромнагляд:

-  здійснює комплексне управління охороною праці та контролює

виконання функцій державного управління охороною праці міністерст-

вами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів

Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та орга-

нами місцевого самоврядування;

-  бере участь у формуванні державної політики у сфері охорони

праці та забезпечує її реалізацію у цій галузі;

-  координує роботу міністерств, інших центральних органів виконав-

чої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держад-

міністрацій,  органів місцевого самоврядування,  підприємств,  інших

суб’єктів господарювання у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого

середовища, промислової безпеки, поводження з вибуховими матеріалами

промислового призначення та об’єктами підвищеної небезпеки;

-  розробляє разом з міністерствами, іншими центральними органами

виконавчої влади, Фондом соціального страхування від нещасних випад-

ків на виробництві та професійних захворювань,  всеукраїнськими

об’єднаннями роботодавців та профспілок проект загальнодержавної

програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого сере-

довища і контролює її виконання;

-  проводить державну реєстрацію великотоннажних автомобілів та

інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуата-

ції у вулично-дорожній мережі загального користування, та реєструє пі-

діймальні споруди, парові і водогрійні котли, посудини, що працюють під

тиском, трубопроводи пари та гарячої води, об’єкти нафтогазового ком-

плексу та інші об’єкти;

-  визначає порядок проведення навчання і перевірки знань посадо-

вих осіб з питань охорони праці, погоджує навчальні плани і програми

підготовки,  перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з

охорони праці, видає дозволи на проведення навчання посадових осіб та

працівників з питань охорони праці;

-  проводить у межах своїх повноважень розслідування аварій, гру-

пових нещасних випадків, нещасних випадків з тяжкими та смертельни-

ми наслідками на виробництві;

-  веде облік аварій та оперативний облік потерпілих внаслідок не-

щасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх

причини, готує пропозиції щодо запобігання таким випадкам;

-  організовує роботу з сертифікації засобів індивідуального захисту

працівників, підготовки, атестації та сертифікації фахівців з державного

контролю та систем управління охороню праці, приймає участь у прове-

денні аудиту з питань охорони праці;

-  бере участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів та

об’єктів соціально-культурного призначення;

-  веде державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці

та промислової безпеки;

-  бере участь у проведенні експертизи проектів будівництва (рекон-

струкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об’єктів,

засобів виробництва,  засобів колективного та індивідуального захисту

працівників на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони

праці та промислової безпеки;

-  готує пропозиції щодо вдосконалення системи обліку, звітності та

державної статистики з питань охорони праці, промислової безпеки;

-  бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України,

готує в межах своєї компетенції пропозиції щодо укладання, денонсації

таких договорів;

-  виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Рішення Держгірпромнагляду з питань охорони праці, що належать

до його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерства-

ми, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місце-

вими державними адміністраціями, місцевими радами народних депута-

тів та підприємствами. 

5. Повноваження міністерств та центральних органівдержавної виконавчої влади щодо охорони праці

Міністерство праці і соціальної політики:

-  здійснює державну експертизу умов праці;

-  визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення ате-

стації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охо-

рону праці;

-  бере участь у розробці нормативних актів з охорони праці.

Міністерство охорони здоров’я:

-  розробляє гігієнічно обґрунтовані нормативи показників шкідли-

вих факторів на робочих місцях і в межах робочої зони об’єктів;

-  розробляє санітарні норми щодо нормативів і методик визначення

показників шкідливих факторів;

-  здійснює контроль за виконанням вимог гігієни праці і виробни-

чого середовища;

-  розроблює методику проведення атестації робочих місць на їхню

відповідність нормативним актам про охорону праці та з оцінки тяжкості

роботи тощо.

Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади:

-  проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони пра-

ці;

-  розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення

безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

-  здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств в га-

лузі охорони праці;

-  укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з по-

ліпшення умов і безпеки праці;

-  фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охо-

рону праці;

-  організують у встановленому порядку навчання і перевірку знань

та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

-  створюють у разі необхідності професійні воєнізовані аварійно-

рятувальні формування, що діють відповідно до типового положення, за-

твердженого Державним комітетом України з нагляду за охороною праці;

-  здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю

за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших централь-

них органах державної виконавчої влади створюються служби з охорони

праці.

6.  Повноваження місцевих державних адміністрацій, рад народних депутатів і об’єднань підприємству галузі охорони праці
Місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів у межахвідповідної території:

-  забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони

праці;

-  формують за участю профспілок програми заходів з питань безпе-

ки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве зна-

чення;

-  організовують у разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні

формування;

-  здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охо-

рону праці;

-  створюють у разі необхідності фонди охорони праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють

відповідні структурні підрозділи.

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концер-

нів та інших об’єднань визначаються їх статутами або договорами між

підприємствами, які утворили об’єднання. 

Для виконання делегованих об’єднанню функцій в його апараті ство-

рюються служби з охорони праці.

7. Управління охороною праці на виробництві.Система управління охороною праці на виробництві

Система управління охороною праці  (СУОП)  на виробництві –  це 

сукупність взаємопов’язаних правових, соціально-економічних, організа-

ційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних рі-

шень, направлених на попередження аварій, нещасних випадків, профе-

сійних захворювань, а також засобів, які забезпечують збереження життя,

здоров’я та працездатність людини в процесі праці.

Метою впровадження СУОП є безпечні і нешкідливі умови праці

працівників на всіх виробничих процесах. При цьому мусить забезпечу-

ватись не лише своєчасне усунення будь-яких порушень нормативних ак-

тів з охорони праці,  але і завчасне попередження можливості їх виник-

нення.

Система управління охороною праці – це багатоступенева, багаторі-

внева система, яка включає наступні рівні управління охороною праці:

-  міністерство –  галузь  (керівництво,  відділ охорони праці,  науково-

технічний відділ);

-  об’єднання – комбінати (керівництво, відділ охорони праці, науково-

технічний відділ);

-  виробничі підприємства, організації (керівництво, відділ або служба 

охорони праці, науково-технічний відділ);

-  цеха, відділення, філії (керівництво, інженер з охорони праці, спеціа-

лісти);

-  робоче місце (виконавець-керівник лінійних служб, працівники).

Система управління охороною праці керується відповідними зако-

нодавчими і нормативними  актами, вона передбачає опрацювання і за-

твердження роботодавцем (керівником) окремих нормативних докумен-

тів: положень та інструкцій з питань охорони праці, які є обов’язковими

для виконання на підприємстві.

 8. Задачі управління охороною праці

На будь-якому рівні управління охороною праці вирішуються насту-

пні основні задачі:

-  навчання безпечним методам праці;

-  забезпечення безпеки устаткування і виробничих процесів;

-  забезпечення належного утримання приміщень і споруд;

-  створення належних санітарно-гігієнічних умов праці;

-  забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного за-

хисту;

-  організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

-  здійснення професійного добору.

Для вирішення зазначених задач необхідно: 

-  встановити єдиний  порядок щодо планування, організації та

контролю за охороню праці (умови праці, безпека праці, дотримання

технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів тощо);

-  мати достовірну інформацію і своєчасно доводити її до пра-

цівників підприємств щодо стану умов праці, причин і наслідків ава-

рій та нещасних випадків на робочих місцях,  ефективності заходів

профілактики безпеки праці;

-  використовувати економічні методи для підвищення зацікавленості

працівників щодо впровадження у виробництво безпечної техніки,

технології, в дотримуванні вимог правил, норм та інструкцій з охоро-

ни праці;

-  застосовувати заходи впливу,  направлені на підвищення особистої

відповідальності працівників і спеціалістів щодо забезпечення безпе-

ки праці, робочих – за дотриманням вимог інструкцій при виконанні

тих чи інших робіт.

Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охоро-

ни праці здійснюється відповідно НПАОП 0.00-4.12-05.

Пропаганда охорони праці передбачає:

-  створення куточків, кабінетів з охорони праці;

-  проведення днів охорони праці;

-  демонстрування навчальних фільмів, плакатів, інших відео ма-

теріалів з охорони праці;

-  проведення оглядів, круглих столів, семінарів з охорони праці

тощо.

Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного устат-

кування, засобів зв’язку і оргтехніки, електротехнічних і вентиляційних

установок,  систем тепло-,  водо-  і газопостачання,  будівельної техніки,

транспортних засобів, підіймальних машин і механізмів, які використо-

вуються або запроваджуються в експлуатацію, здійснюють:

-  призначення осіб, відповідальних за утримання цього устатку-

вання в належному стані;

-  завчасний контроль устаткування на відповідність вимогам

норм і правил безпеки праці, за наявність сертифікатів;

-  вивчення проектної та технічної документації, визначення за-

ходів безпечної експлуатації устаткування у відповідних інструкціях;

-  встановлення порядку введення  в експлуатацію нового устат-

кування або такого, що пройшло ремонт після відпрацьованого амор-

тизаційного терміну;

-  своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує

устаткування;

-  організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань

згідно встановлених нормативів.

Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок

введення в експлуатацію, організація нагляду, підтримки у справному і

безпечному стані.

Виробниче устаткування,  транспортні засоби,  які вводяться в екс-

плуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам норматив-

них актів з охорони праці.

Безпека виробничих процесів забезпечується при проектуванні, тех-

нічному переоснащенні, шляхом цілеспрямованого вдосконалення тех-

нологій.

Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі “Охорона праці”

повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усу-

нення безпосереднього контакту працівників з шкідливими і небезпеч-

ними виробничими факторами.

Безпечність виробничих процесів забезпечується:

-  вибором технологічних процесів;

-  вибором виробничих майданчиків,  об’єктів виробничих при-

міщень;

-  вибором матеріалів, способів їх транспортування і зберігання;

-  вибором і розміщенням виробничого устаткування;

-  навчанням персоналу;

-  використанням ЗІЗ і ЗКЗ (ЗІЗ – засоби індивідуального захис-

ту; ЗКЗ – засоби колективного захисту).

-  включення вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або

технологічні карти.

Виробничі приміщення, інженерні мережі, які вводяться в експлуа-

тацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам

відповідних актів з охорони праці.

Проектна документація на будівництво і реконструкцію приміщень і

споруд повинні проходити експертизу на відповідність її вимогам нор-

мативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00-4.20-94).

Безпечна експлуатація приміщень, споруд, інженерних мереж забез-

печується:

-  призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію та утри-

мання в справному і безпечному стані;

-  встановлення спостереження за їх технічним станом;

-  організацією періодичного обстеження і плановозапобіжного

ремонту.

Об’єктами підвищеної небезпеки є : посудини, працюючі під тис-

ком;  підіймальні засоби;  електроустаткування;  об’єкти газового госпо-

дарства; транспорт тощо.

Робота з об’єктами підвищеної небезпеки охоплює:

-  планування робіт з безпечної експлуатації цих об’єктів,  їх

своєчасний ремонт і опосвідчення;

-  призначення навчання й атестація персоналу відповідального

за безпечний стан і експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки;

-  призначення,  навчання й атестація виробничого персоналу,

обслуговуючого подібні об’єкти і устаткування;

-  розроблення відповідних інструкцій;

-  контроль за станом об’єктів підвищеної небезпеки;

Факторами, які визначають стан об’єктів підвищеної небезпеки, є:

-  ступінь безпеки конструкцій,  будівель,  устаткування споруд,

приладів;

-  ступінь безпеки розміщення та експлуатації об’єктів;

-  соціально-технологічний і психофізіологічний стан обслуго-

вуючого персоналу.

Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у

відповідності до нормативів, встановлених Міністерством охорони здо-

ров’я і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється

за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-

технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості та

безпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за по-

казниками вадливості та безпечності факторів виробничого середовища,

важкості і напруженості виробничого процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усунен-

ням причин виникнення і використання ефективних засобів захисту; вдо-

сконаленням устаткування, механізацією і автоматизацією виробничих

процесів;  вентиляцією,  освітленням виробничих приміщень,  а також

своєчасним забезпеченням працівників засобами захисту,  спеціальним

одягом і іншими засобами індивідуального захисту, встановлення чітко-

го порядку їх видачі, використання та зберігання.

Оптимальний режим праці і відпочинку для працівників встановлю-

ється з урахуванням специфіки їх роботи,  фізичного і нервово-

емоційного навантаження, психофізіологічної характеристики праці.

Надання працівникам особливих режимів праці та відпочинку згідно

нормативами, встановленими Міністерством праці та соціальної політи-

ки, передбачається колективним договором.

Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих на

виконанні робіт з використанням речовин 1-4 класів небезпеки, прово-

диться відповідно нормативним актам з охорони праці.

Організація санітарно-побутового обслуговування повинна перед-

бачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями,

їх улаштування у відповідності з нормами для тих чи інших виробничих

процесів.

Професіональний добір встановлює фізичну і психофізіологічну

придатність працівників окремих спеціальностей  (водій транспортних

засобів, кранівник і т.п.) до можливості безпечного виконання робіт.

9. Планування робіт з охорони праці та контроль за її безпекою

Робота з охорони праці здійснюється у відповідності з перспектив-

ним і поточним планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, в

яких визначені задачі підприємству в цілому і окремим структурним під-

розділам, а також керівникам і спеціалістам.

Планування робіт здійснюється на основі:

-  заходів,  які забезпечують досягнення встановлених нормати-

вів безпеки праці, гігієни праці та виробничого середовища;

-  заходів, передбачених колективним договором;

-  заходів по усуненню недоліків,  виявлених при розслідуванні

нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Контроль за станом охорони праці включає:

-  оцінку рівня небезпечних виробничих факторів(НВФ) і шкід-

ливих виробничих факторів(ШВФ) на робочих місцях;

-  виявлення порушення вимог законів і нормативних актів з

охорони праці;

-  перевірку усунення раніше виявлених порушень;

-  перевірку виконання працівником обов’язків з охорони праці;

-  перевірку виконання планів робіт з охорони праці;

-  перевірку забезпечення працівників ЗІЗ і ЗКЗ.

Види контролю:

-  зі сторони органів державного нагляду;

-  зі сторони служби з охорони праці;

-  оперативний контроль керівниками і іншими посадовими осо-

бами підприємства;

-  громадський контроль;

-  комісія підприємства, уповноваженою працівниками особою з

питань охорони праці.

Оцінка стану    охорони праці і результатів профілактичної роботи

здійснюється за прийнятими на підприємстві показниками. Як джерело

вихідної інформації використовуються: акти про нещасні випадки, звіти

про виробничий травматизм; матеріали атестації робочих місць, паспор-

та санітарно-гігієнічного стану умов праці; журнали оперативного конт-

ролю за станом охорони праці структурного підрозділу, акти і приписи

перевірок стану охорони праці.

Узагальнені дані про стан охорони праці і результатів профілактич-

ної роботи підготовлюються службою охорони праці і підлягають

обов’язковому розгляду і аналізу на всіх рівнях управління підприємст-

ва.

Стимулювання роботи з охорони праці, направлене на підвищення

зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних умов праці, здійс-

нюється відповідно Положенню, існуючому на підприємстві, в якому ви-

значені конкретні показники, умови, види і форми заохочення за активну

участь і ініціативу в реалізації заходів з підвищення безпеки праці і за

роботу без порушень правил безпеки, а також заходи впливу на поруш-

ників.

10. Методи управління в СУОП

В системі управління охороною праці використовують організацій-

но-розпорядливі, соціально-психологічні та економічні методи управлін-

ня.

Організаційно-розпорядливі методи враховують виконання праців-

никами своїх посадових обов’язків з охорони праці, видання та виконан-

ня наказів, розпоряджень і ін. Це методи прямої дії. Будь-який  регламе-

нтований документ    або усний наказ,  розпорядження повинні

обов’язково виконуватись. Правомірність, оперативність і силу цих дій

визначають  відповідні норми, правила, стандарти, інструкції та інші но-

рмативні  акти.  Ефективність організаційно-розпорядливих методів ґру-

нтується на свідомій дисципліні працівників.

Соціально-психологічні методи передбачають: виховну роботу; на-

вчання і пропаганду з охорони праці; особистий приклад керівників під-

розділів, їх відношення до виконання вимог охорони праці; встановлення

контролю, підвищення дисципліни; створення здорового психологічного

клімату в колективі; моральне стимулювання, застосування адміністра-

тивних, дисциплінарних заходів тощо.

Економічні методи – це управління, з одного боку, з застосуванням

матеріальних стимулів за плідну роботу щодо поліпшення умов та під-

вищення безпеки праці, з іншого – про впровадження економічних санк-

цій за порушення умов праці.