Л16

ЛЕКЦІЯ16Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробництв

1.Вимоги до розміщення підприємств,

робочих і допоміжних приміщень

Майже усі види виробництва внаслідок своєї діяльності виділяють

шкідливі, отруйні речовини, пил. Для уникнення негативної дії підпри-

ємств на навколишнє середовище, життя і здоров’я людей їх розміщення

та будівництво, устаткування їх водопроводом, каналізацією, опаленням, вен

тиляцією, електротехнічними засобами проводиться згідно вимог діючих будівельних норм і правил, санітарних норм і норм технологічного проектування (ДНАОП 0.03-3.01-71, СНиП 2.10.02-84, СНиП 2.09.02.85).

При цьому враховують санітарну характеристику виробничих процесів, метеорологічні умови, напрямок вітрів тощо. 

При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно

впроваджувати такі технології, які б забезпечували належну підготовку та

подачу води,  відведення та очистку промислових стоків,  найменшу за-

брудненість стічних вод, можливість утилізації та використання відходів

виробництва.

Норма витрат води для життя та побутових потреб для цехів зі зна-

чним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45

л, а в інших цехах – 25 л.

У гарячих цехах у відведених місцях монтують установки з охоло-

дженою підсоленою водою(5 г солі на 1 л води), а між цехами, у вестибу-

лях, приміщеннях для відпочинку встановлюють фонтанчики чи установ-

ки з газованою водою. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця

до пристроїв життєвого водопостачання не може перевищувати 75 м. 

Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачан-

ня, у місцях можливих підтоплень. Як правило, виробничу зону розташо-

вують з підвітряного боку щодо житлових кварталів та інших зон. При

цьому звертають увагу на те, щоб у місцях організованого повітрозабору

системами вентиляції вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не

перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництва.

Не можна розташовувати нешкідливі виробництва, а також контор-

ські приміщення над шкідливими виробництвами, оскільки при відкри-

ванні вікон гази та пари можуть проникнути до цих приміщень.

Обсяг виробничого приміщення на одного працівника повинен скла-

дати не менше 15 м 3, а площа приміщення – 4,5 м2..

Висота виробничих приміщень згідно з санітарними нормами пови-

нна бути не менше 3,2 м, а складських та інших допоміжних приміщень –

3 м. Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць має бути 1,5

м, а ширина проїздів – 2,5 м. Ширина виходів з приміщень повинна бути

не меншою 1 м, висота – 2,2 м.

Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно облад-

нати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами. При русі транс-

порту ширина воріт повинна бути на 1,6 м більше габариту транспорту.

Порядок розташування устаткування та відстань між ним визнача-

ються відповідними санітарними нормами. Наприклад, до устаткування,

що має електропривод, ширина вільного підходу зі сторони робочої зони

має складати не менше 1 м і 0,6 м – зі сторони неробочої зони.

На підприємстві допоміжні приміщення різного призначення розта-

шовують разом, в одній будівлі та в місцях з найменшим впливом шкід-

ливих факторів (шуму, вібрації тощо).

Розрахунок планування санітарно-побутових приміщень проводиться

залежно від санітарної характеристики виробничих процесів згідно з

СниП 2.09.04-87.

2. Санітарно-захисні зони

Сучасне виробництво повинно орієнтуватись на безвідходні техноло-

гії, які не забруднюють навколишнього середовища хімічними, фізични-

ми,  біологічними відходами.  В іншому випадку,  у разі неможливості

впровадження безвідходних технологій,  створюються санітарно-захисні

зони (СЗЗ), які відокремлюють шкідливе виробництво від жилої забудо-

ви. Для промислових підприємств, залежно від характеру та потужності

виробництва, санітарні норми передбачають 5 класів СЗЗ: 

I клас -  1000 м (виробництва переважно хімічної промисловості);

II клас -  500 м (виробництва хімічної та металургійної промисловості); 

III клас -  300 м  (гірничо-збагачувальні комбінати,  виробництва будівельних матеріалів);

IV клас -  100 м (підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості тощо);

V клас -  50 м (великі друкарні, меблеві фабрики і ін.).

Використання СЗЗ регламентується санітарними нормами проекту-

вання промислових підприємств.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, що сприятиме кра-

щому захисту навколишнього середовища від шуму, газів, виробничого

пилу тощо.

Визначають величину СЗЗ залежно від концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі. СЗЗ мають дві межі. Внутрішня межа граничить з виробничим майданчиком. Зовнішня межа встановлюється на такій

відстані від виробничого майданчика, яка забезпечує гранично допустиму

концентрацію та гранично допустимий рівень шкідливих чинників в ат-

мосферному повітрі.

Розміри СЗЗ для сільськогосподарських підприємств визначаються

чинними санітарними нормами промислових підприємств. Так, для ферм

великої рогатої худоби розмір СЗЗ становить 300 м, птахофабрик – 1000

м, свинокомплексів – 2000 м, для складів зберігання мінеральних добрив

і пестицидів – 200 м, теплиць і парників з біологічним підігрівом – 100 м,

сховищ фруктів й овочів – 50 м.