ЛЕКЦІЯ8 Повітря робочої зони
1. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні й допустимі норми
До
мікроклімату відносять: температуру, вологість,
швидкість руху
повітря,
температуру навколишніх конструкцій та устаткування, бароме-
тричний
тиск. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і
здоров’я
людини.
У
повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що залежить від
атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зони тощо. З
підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрі зростає.
Максимальна
вологість – кількість водяної пари (в грамах), яка по-
вністю
насичує повітря при даній температурі.
Відносна
вологість – це відношення абсолютної вологості до макси-
мальної,
визначене у відсотках.
Дефіцит
вологості – різниця між показниками максимальної i абсо-
лютної
вологості при даній температурі.
Точка
роси – температура, за якої водяна пара з газоподібного стану
переходить
в краплинно-рідинний стан (повне
насичення). Конденсації
водяної
пари в атмосфері сприяють пил, дим,
електричні заряди. Якщо
повітря
дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон-
денсація
пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).
У
робочих приміщеннях абсолютна вологість коливається в межах 5-10 г/м,
,
відносна – 40-70%. Абсолютна вологість підвищується в напрямку
від
підлоги до стелі, а відносна, навпаки, знижується від стелі до підлоги.
Від
вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, який
впливає
на загальний теплообмін в організмі. Вологе i холодне повітря
поглинає
велику кількість інфрачервоного випромінювання з організму
людини,
бо її тепловипромінювання зростає на порядок порівняно з су-
хим
і теплим повітрям.
Висока
вологість при високій температурі повітря також шкідлива і
може
призвести до перегрівання організму. Однак слід враховувати, що
дуже
сухе повітря (вологість нижче 30%) також негативно впливає на ор-
ганізм,
висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточивих
тріщин,
знижує опірність організму, посилює спрагу.
Оптимальна
відносна вологість при температурі 21-23°С становить
40-60%.
Температура
повітря визначає теплову рівновагу організму людини.
Добовий
хід температури повітря залежить від інтенсивності сонячної
радіації,
тривалості дня, прозорості атмосфери та iн. Граничні інтервали,
у
межах яких можливе коливання температури на земній кулі, становить
до
150°С.
Основна
теплова енергія надходить в організм як ендогенним (голо-
вним)
шляхом з їжею, так i частково екзогенним за рахунок вживання те-
плої
їжі, води тощо.
Підтримується
температура тіла за рахунок хімічної та фізичної тер-
морегуляції
.
Людина
отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки, жи-
ри,
вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речовини,
окисляючись
у тканинах, дають відповідну кількість енергії: 1 г жиру –
9,3
Ккал, 1 г білку і вуглеводів – 4,1 Ккал. Ця енергія використовується
для
проявлення функцій органів i систем, підтримання температури тіла
людини
тощо.
Нормальна
діяльність людини досягається в температурних умовах
16-20°С,
тобто у межах теплової байдужості або частково в зоні незнач-
ного
підвищення обміну речовин.
На
організм людини в умовах її роботи також впливає середня тем-
пература
(t сер.) усіх виробничих засобів, стін. Працівники можуть підда-
ватися
впливу як низької, так і високої температур.
При
температурі навколишнього середовища більше 28°С
з’являється
загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршу-
ється
розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань.
При
виконанні тяжкої фізичної роботи з температурою понад 30°С люди-
на
протягом зміни втрачає 10-12 л вологи,
що є небезпечним, оскільки
наступає
дегідратація – зневоднення організму.
При
зниженій температурі звужуються судини шкіри та м’язів. Шкіра
втрачає
чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та
дрібних
артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зниження температури
тіла
до 35°С викликає больові відчуття, при температурі тіла 27°С настає
втрата
свідомості. Подальше зниження температури призводить до смерті.
Оскільки
організм людини здатний до самотерморегуляції, безпечною
температурою
навколишнього середовища при сухому повітрі (менше 60%
вологості)
вважається 100°С, а при вологому повітрі (понад 75% вологості)
–
50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температу-
ри,
а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний костюм) може
збільшити
допустимі параметри температури у 3-4 рази.
Тепловіддача
іде 4 шляхами: випромінюванням, теплопровідністю,
тепло
випаровуванням і конвекцією.
При
температурі 30°С і вище основним шляхом віддачі тепла стає випа-
ровування.
При випаровуванні 1 л поту віддається 2,3 x 106Дж тепла.
Разом з
потом
людина виділяє велику кількість мінеральних й органічних речовин (до
50
г на добу). Порушення водно-сольового обміну може призвести до захво-
рювання
нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи,
центральної
нервової системи. Тому при тяжкій фізичній роботі потрібно ма-
ти
газовану і підсолену воду (0,5% розчин кухонної солі з вітамінами).
При
перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль,
шум
у вухах тощо.
При
дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар’єр
шкіри,
що призводить до гнійничкових захворювань.
Існує
ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками в
умовах
впливу на них високої і низької температур:
- найкращім захистом від екстремальних
температур є ефективний
одяг,
виготовлений із натуральних матеріалів;
- раціональним повинен бути добір їжі і тепла,
необхідно мати за-
пас
води, яку пити невеликими порціями (ковтками).
- при тривалій роботі при низькій температурі
необхідно дихати но-
сом;
- при низькій температурі стежити за станом
кінцівок, щоб вони не
переохолоджувалися,
особливо пальці, ніс, вуха;
- у спекотний період доби не можна
перенапружуватися;
- при високій температурі, особливо під прямим
сонячним промін-
ням,
необхідно одягти головний убір.
Рух
повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі,
який
зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майжевся сонячна
енергія поглинається землею, а потім випромінюється і зігріває повітря).
Сила
вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість – у
м/с.
Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підвище-
ного
тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.
У
приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вен-
тиляції,
герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виділяють машини,
люди.
Рух
повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і во-
логістю.
Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції і
провідності.
У холодних приміщеннях з високою вологістю підвищений
рух
повітря збільшує віддачу тепла, що призводить до перехолодження
організму.
При високих температурах рух повітря сприяє віддачі тепла
єдиним
шляхом – випаровуванням.
Максимальний
об’єм вентильованого повітря у приміщенні має бути та-
ким,
щоб кратність його заміни була не більшою 5 разів за годину, а швид-
кість
руху – 0,2-0,5 м/с. Людина відчуває рух повітря зі швидкістю 0,1 м/с.
Визначення
швидкості руху повітря проводиться за допомогою ане-
мометра.
Мікроклімат
суттєво впливає на стан організму людини і тому ви-
ступає
важливим фактором організації праці, тривалості і періодичності
відпочинку
працівника.
Існують
нормовані оптимальні та допустимі норми відносної волого-
сті,
температури та швидкості руху повітря, встановлені залежно від ка-
тегорії
важкості робіт, періоду року .
Примітка: більша швидкість руху повітря у
такий період року відповідає ма-
ксимальній
допустимій температурі повітря, менша – мінімальній. Для серед-
ніх
температур повітря швидкість його руху дозволяється визначати інтер-
поляцією.
Атмосферний
тиск. На стан здоров’я та працездатність людини
впливає
атмосферний тиск. Його величина над
рівнем моря становить
101,3
кПа (760 мм рт. ст.). Організм людини може функціонувати в умо-
вах
підвищеного і зниженого тиску (у горах). Падіння тиску призводить
до
виникнення фізіологічних порушень в організмі і розвитку «гірської
хворобі»,
обумовленої кисневим голодуванням. Може розвинутись гіпер-
тонія,
головні болі, зниження працездатності.
Різке
підвищення атмосферного тиску може призвести до порушення
функцій
центральної нервової системи, розвитку «кесонної хвороби».
2.Режим праці і жорсткість погоди
На
відкритому повітрі на робочих місцях за межами приміщень та
споруд
при температурі повітря 25-33°С передбачений спеціальний
режим
роботи і відпочинку. При температурі
більше 33°С роботи на
відкритому
повітрі заборонені.
Ступінь
жорсткості погоди залежить від температури, швидкості ру-
ху
повітря і вологості. У холодну пору року режим праці залежить від те-
мператури
і швидкості руху повітря (збільшення швидкості руху на 1 м/с
відповідає
зниженню температури на 2°С):
- при І ступені жорсткості (-25°С)
передбачається 10 хв. перерви на
відпочинок
і зігрівання через кожну годину праці;
- при ІІ ступені жорсткості (-26 – -35°С) – відпочинок
10 хв. після
перших
60 хв. від початку роботи і після обідньої перерви, а потім через
кожні
50 хв.;
-
при ІІІ ступені жорсткості (нижче -35°С) – перерва на 15 хв. піс-
ля
перших 60 хв. від початку зміни і після обіду, а потім – через кожні
45
хв.
Метеорологічні
умови визначають можливість виконання робіт на
будівельних
майданчиках. Наприклад, робота баштового крана при силі
вітру
15 м/с призупиняється, а кран гальмується.
3.2.2.3.
Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
Нормалізація
параметрів мікроклімату здійснюється за
допомогою
комплексу
заходів і засобів колективного захисту, які включають будіве-
льно-планові,
організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та
інші.
Для профілактики переохолоджень та дії високої температури вико-
ристовують
засоби індивідуального захисту. Нормативними документа-
ми,
що регламентують параметри мікроклімату для робочої зони вироб-
ничих
приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ
12.1.005-88. В основу
принципів
нормування цих параметрів покладено диференційну оцінку
оптимальних
та допустимих метеорологічних умов у залежності від кате-
горії
робіт, періоду року та виду робочих місць.
Оптимальні
мікрокліматичні умови – це поєднання
параметрів
мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на
людину
забезпечують
зберігання нормального теплового стану організму без ак-
тивації
механізмів теплорегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового
комфорту
та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі
мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мі-
кроклімату,
які при тривалому та систематичному впливі на людину мо-
жуть
викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і
нормалізуються
та супроводжуються напруженням механізмів терморе-
гуляції
в межах фізіологічної норми. При цьому не виникає ушкоджень
або
порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатись дискомфорт, по-
гіршення
самопочуття та зниження працездатності.
Допустимі
мікрокліматичні умови встановлюються у випадках, ко-
ли
на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних параметрів те-
мператури,
вологості та швидкості руху повітря за технологічних причин
або
економічно обґрунтованої недоцільності.
Основними
заходами і засобами нормалізації параметрів мікроклі-
мату
на виробництві є
- будівництво приміщень і споруд згідно вимог
державних будівель-
них
норм і правил. Забезпечення здорових і
безпечних умов праці
починається
з доцільного вибору території для розміщення підпри-
ємства
і раціонального розташування на ній виробничих і допоміж-
них
будівель і споруд. Промисловий об’єкт розміщується на рівно-
му, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. У
приміщеннях
згідно з санітарно-гігієнічних вимог монтуються сис-
теми
вентиляції та опалення;
- удосконалення технологічних процесів та
устаткування. Темпера-
тура
повітря виробничих приміщень до певної міри залежить від
самого
технологічного процесу та інших джерел тепла. Виробничі
приміщення, в яких загальна маса тепловиділення перевищує
20
ккал
на один кубічний метр за годину, відносяться до так званих га-
рячих
цехів, а виробничі приміщення, в яких кількість виділеного
тепла
не перевищує цю величину – до так званих холодних (норма-
льних) цехів. Впровадження в гарячих цехах нових
технологій та
устаткування, які не пов’язані з необхідністю проведення
робіт в
умовах
інтенсивного нагріву, дасть можливість зменшити виділення
тепла
у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу
обробки
металу на холодний тощо.
- раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачає
скорочення
тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв,
створення
реабілітаційних кімнат або зон відпочинку в гарячих це-
хах
(охолоджувальні альтанки);
- застосування теплоізоляції устаткування та
захисних екранів. Як
ізоляційні
матеріали широко використовуються: азбест, мінеральна
вата,
пінопласт та ін.
- раціональна вентиляція, кондиціонування
повітря та опалення при-
міщень.
Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мік-
роклімату
у виробничих приміщеннях. Широко використовуються у
гарячих
цехах для запобігання перегрівання робітників повітряне та
водоповітряне
душування, а для створення нормальних
теплових
умов
у холодну пору року на постійних робочих місцях у надто га-
баритних
та полегшених промислових будівлях широко застосову-
ють
променисте нагрівання. Для нагрівання приміщень у холодний
період
року використовують різні системи опалення: центральні та
місцеві.
До
систем центрального опалення належать: водяне, парове, пане-
льне,
повітряне та комбіноване.
Водяне
опалення відповідає основним санітарно-гігієнічним вимо-
гам
і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних
галузях
промисловості.
Парове
опалення ефективно використовується на великих підпри-
ємствах,
де одна котельна забезпечує швидкий необхідний нагрів при-
міщень.
Але ця система опалення має низку санітарно-гігієнічних не-
доліків, зокрема,
перегріває повітря і робить його більш сухим,
створює
неприємний запах гару внаслідок підгоряння пилу, що осідає
на
нагрівальних приладах. Окрім того, існує небезпека пожеж та опі-
ків.
А тому не допускається цього опалення у вибухонебезпечних та
пожежонебезпечних
приміщеннях.
Панельне
опалення доцільно застосовувати
адміністративно-
побутових
приміщеннях. Ця система опалення забезпечує рівномірний
нагрів
та постійність температури і вологості повітря в приміщенні,
економію
виробничої площі.
Повітряне
опалення – це подача нагрітого повітря
від єдиного
джерела
тепла. Воно забезпечує швидкий тепловий
ефект, економ-
ність,
особливо, якщо це опалення суміщене із загально обмінною вен-
тиляцією.
До
місцевого опалення належать пічне та повітряне опалення, а та-
кож
опалення місцевими газами та електричними пристроями. Це опа-
лення
застосовується, як правило, у невеликих виробничих приміщен-
нях
малих підприємств, у житлових та побутових приміщеннях.
3. Хімічні фактори повітряного середовища робочого
місця
та основні джерела його забруднення
До
хімічних факторів відносять природній склад повітря і шкідливі
його
домішки, що виділяються виробництвом.
Основними
техногенними джерелами забруднення середовища є: об'-
єкти
енергетики, газо- і нафтопереробна промисловість, хімічна промис-
ловість,
виробництво будівельних матеріалів тощо. Значне забруднення
атмосферного
повітря здійснює автотранспорт. Вихлопні гази містять ча-
дний
газ, окис азоту, бензапірен, тетраетилсвинець й інші шкідливі домі-
шки.
У
складі атмосферного повітря міститься 78%
азоту, 20,76% кис-
ню,
0,03% вуглекислого газу, 0,94% інших газів.
У закритому примі-
щенні
склад повітря змінюється у той чи інший бік. Нормальне самопо-
чуття
забезпечує людині вміст кисню від 19,5
до 20,5%. Коли його
рівень
у приміщенні стає меншим 9% (при нормальному барометрично-
му
тиску) – може наступити смерть внаслідок аноксемії – кисневого го-
лодування
тканин організму.
Допустима
норма вуглекислого газу в приміщенні – 0,1-0,2%, на ро-
бочих
місцях – до 0,5%.
Для
забезпечення ефективної трудової діяльності необхідно підтри-
мувати
оптимальну чистоту повітря. Внаслідок
виробничого процесу,
особливо
при порушенні гігієнічних вимог до нього, у повітряне середо-
вище
можуть надходити різні шкідливі речовини, які при контакті з орга-
нізмом
людини викликають відхилення стану здоров’я, професійні захво-
рювання.
Найбільш
небезпечними є загазованість і запилення повітряного середовища.
4.
Шкідливі речовини та їх класифікація
Усі
шкідливі речовини можна розділити на токсичні, подразнюючі,
мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, такі, що впливають на
репродуктивну
функцію, сенсибілізуючі.
Токсичні
речовини взаємодіють з організмом людини, викликаючи рі-
зноманітні
відхилення стану здоров’я. До них належать чадний газ, селіт-
ра,
концентровані розчини кислот, лугів тощо.
Подразнюючі
речовини викликають подразнення слизових оболонок
дихальних
шляхів, очей, шкіри (наприклад, аміак).
Мутагенні
речовини призводять до порушення генетичного коду,
зміни
спадкової інформації. Це - свинець, радіоактивні речовини тощо.
Канцерогенні
речовини викликають, як правило, злоякісні новоутво-
рення, пухлини
(ароматичні вуглеводні, циклічні
аміни, азбест, нікель,
хром
тощо).
Наркотичні
речовини впливають на центральну нервову систему
(спирти,
ароматичні вуглеводи).
Задушливі
речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид
вуглецю,
оксид азоту).
Прикладом
речовин, що впливають на репродуктивну
функцію, мо-
жуть
бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець, нікотин, алкоголь тощо.
Сенсибілізатори
– речовини, що діють як алергени (формалін, лаки
на
основі нітро- та нітрозосполук тощо).
Дуже
негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин, які призводять до враження
всіх живих організмів, особливо людей.
Отруйні
речовини до організму людини потрапляють через шкіру,
органи
дихання, шлунок. Дія шкідливих речовин на працівників нерідко
ускладнюється
різними супутніми факторами зовнішнього середовища
(високою
температурою повітря, шумом, вібрацією тощо).
5.Пил як один з найшкідливіших
факторів
Запиленість
виробничих приміщень – один з найшкідливіших факто-
рів
виробничого середовища. Пил викликає захворювання, є причиною
підвищеної
пожежо-, вибухо- та електронебезпеки виробничого процесу.
У
відкритій атмосфері пил знижує інтенсивність сонячного світла, особ-
ливо
ультрафіолетових променів, сприяє
утворенню туманів, хмарності
та
атмосферних опадів. Особливо шкідливо
діє пил, вдихуваний люди-
ною.
Причини
пилоутворення – недосконалість
технологічного процесу,
обладнання,
недостатня їх герметизація, порушення технологічних режи-
мів,
неякісне прибирання приміщень.
Пил,
що вільно перебуває у повітрі, називається аерозолем, а пил,
що
осів на елементи будівельних конструкцій, виробничого обладнан-
ня
тощо, – аерогелем. Пил буває органічного та неорганічного похо-
дження.
З гігієнічної точки зору, мають значення розміри і форма пи-
лових
часточок. У повітрі переважають дрібні
дисперсні пилові
часточки
розміром до 5 мкм. За формою вони можуть
бути кулясті і
пласкі.
Найбільш
шкідливими є частини пилу діаметром менше 10 мкм, які
легко
проникають в організм при диханні.
Кулясті частини осідають
швидше,
ніж пласкі.
Пил
потрапляє в організм також з їжею, всмоктується в кров й отру-
ює
організм, викликаючи професійні захворювання.
Особливо
небезпечним є свинцевий пил, який провокує зміни в нер-
вовій
системі, крові, дихальних шляхах.
Залежно
від виду речовин вдихуваного пилу професійні захворю-
вання
діляться на пневмоконіози і силікози, азбестози, антракози і ін.
Сьогодні
у світі нараховується більше 27 професійних захворювань за
дією
пилу. Ризик для інспекторів
патрульно-постової та дорожньої
служб
одержати пневмоконіоз при виході на пенсію складає близько
2%.
Для
визначення кількості пилу в повітрі виробничих приміщень існує
ваговий
метод (за допомогою аспіратора для відбору проб повітря), суть
якого
полягає у протягуванні через фільтр певного об’єму досліджувано-
го
повітря. Після цього фільтр зважують на аналітичних вагах і, таким
чином,
визначають запиленість. З цією метою також можна використову-
вати
вимірювач концентрації пилу ИКП-1.
6.Гранично допустима концентрація
шкідливих
речовин.
Класифікація шкідливих речовин
за
ступенем впливу на організм людини
Для
послаблення впливу шкідливих речовин на організм людей, тва-
рин, рослин,
визначення ступеня забрудненості довкілля користуються
такими
поняттями, як: гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідли-
вих
речовин (полютантів), гранично допустимі викиди (ГДВ), максима-
льно
допустимий рівень (МДР), тимчасово погоджені викиди (ТПВ) то-
що.
Вважається,
що ГДК шкідливої речовини – це такий вміст її у приро-
дному
середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття люди-
ни,
не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту з нею, а також не ви-
кликає
небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
Вміст
шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати ГДК,
котрі
оцінюються в міліграмах на метр кубічний. .
До
шкідливих речовин односпрямованої дії належать шкідливі речо-
вини,
близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм лю-
дини.
Якщо
у повітрі перебуває одночасно декілька шкідливих речовин, що
не
мають односпрямованої дії, ГДК залишаються такими самими, як і при
ізольованій
дії.
Вміст
шкідливих речовин у повітрі, яке
надходить до виробничих
приміщень,
не повинен перевищувати 0,3 ГДК, встановлених для робочої
зони
виробничих приміщень.
За
ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяються на 4
класи
небезпеки:
1-й –
надзвичайно небезпечні –
гранично допустима концентраціяменше 0,1 мг/м повітря
(свинець, ртуть, чадний газ та ін.).
2-й – високо
небезпечні
– ГДК від 0,1 до 1,0 мг/м соляна та сірчана кислоти,
бензол, хлор та ін.).
3-й –
помірно небезпечні – ГДК від 1,1 до 10 мг/м спирт
метиловий, кислота оцтова, ксилол та ін).
4-й – мало
небезпечні
– ГДК більше 10 мг/м (гас, бензин, аміак, аце-
тон
та ін.).
Не
допускається застосовувати у виробництві шкідливих речовин у
разі
відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.
7. Засоби захисту людини від
шкідливих речовин
Основними
засобами захисту людини від впливу шкідливих речовин
є:
гігієнічне нормування їх вмісту у виробничій зоні і на робочому місці,
а
також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, хімічне пере-
творення)
та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення). Потріб-
но, щоб на належному рівні була забезпечена
робота колективних (на-
приклад,
вентиляція) та індивідуальних засобів захисту людей.
Адсорбція
– процес поглинання газів поверхнею
твердих речовин
(наприклад,
адсорбція газів активованим вугіллям).
Нейтралізація
– це перетворення токсичних речовин у нетоксичні
чи
малотоксичні речовини за допомогою хімічних реакцій. Наприклад,
для
нейтралізації сірчаної кислоти застосовують карбонат натрію:
Н2SO4+Na2 CО3 + Na2SО4 +H2O+CO2
Для
перетворення токсичних сумішей газів у нетоксичні чи малоток-
сичні
застосовується дожиг.
Пилоочистка
здійснюється за допомогою спеціальних очисних при-
строїв
і споруд: фільтрів, пилоосаджувальних камер, пилососів, скрубе-
рів,
електроприладів тощо.
Найбільш
ефективним і дешевим способом зменшення кількості пи-
лу
є вологе прибирання у приміщенні та вентиляція приміщень.
Контроль
за станом робочої зони при забрудненні повітря здійсню-
ється
за допомогою спеціальних приладів: загазованість – газоаналізато-
рами
(ВПХР, УГ-2 та ін.); запиленість – фотометрією, мікроскопією то-
що.
- До загальних заходів попередження дії
шкідливих речовин на
працюючих
належать:
- заміна шкідливих речовин менш шкідливими;
- удосконалення технологічних процесів та
устаткування;
- автоматизація і дистанційне керування
технологічним процесом;
- герметизація виробничого устаткування, локалізація шкідливих
викидів;
- попередні та періодичні медичні огляди
робітників, які працюють
у
шкідливих умовах, профілактичне харчування;
- використання засобів індивідуального захисту.
Немає коментарів:
Дописати коментар