Ср

 Санітарно-захисні зони

Сучасне виробництво повинно орієнтуватись на безвідходні техноло-

гії, які не забруднюють навколишнього середовища хімічними, фізични-

ми,  біологічними відходами.  В іншому випадку,  у разі неможливості

впровадження безвідходних технологій,  створюються санітарно-захисні

зони (СЗЗ), які відокремлюють шкідливе виробництво від жилої забудо-

ви. Для промислових підприємств, залежно від характеру та потужності

виробництва, санітарні норми передбачають 5 класів СЗЗ: 

I клас -  1000 м (виробництва переважно хімічної промисловості);

II клас -  500 м (виробництва хімічної та металургійної промисловості); 

III клас -  300 м  (гірничо-збагачувальні комбінати,  виробництва будівельних матеріалів);

IV клас -  100 м (підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості тощо);

V клас -  50 м (великі друкарні, меблеві фабрики і ін.).

Використання СЗЗ регламентується санітарними нормами проекту-

вання промислових підприємств.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, що сприятиме кра-

щому захисту навколишнього середовища від шуму, газів, виробничого

пилу тощо.

Визначають величину СЗЗ залежно від концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі. СЗЗ мають дві межі. Внутрішня межа граничить з виробничим майданчиком. Зовнішня межа встановлюється на такій

відстані від виробничого майданчика, яка забезпечує гранично допустиму

концентрацію та гранично допустимий рівень шкідливих чинників в ат-

мосферному повітрі.

Розміри СЗЗ для сільськогосподарських підприємств визначаються

чинними санітарними нормами промислових підприємств. Так, для ферм

великої рогатої худоби розмір СЗЗ становить 300 м, птахофабрик – 1000

м, свинокомплексів – 2000 м, для складів зберігання мінеральних добрив

і пестицидів – 200 м, теплиць і парників з біологічним підігрівом – 100 м,

сховищ фруктів й овочів – 50 м.